Чому саме сімейна медицина?
Медицина — наша родинна справа. Мені з дитинства подобалася робота лікаря — моя мама працювала медсестрою в дільничного терапевта. Тож я, можна сказати, виросла в лікарському оточенні. Ще навчаючись на першому курсі, знала, що буду лікарем загальної практики-сімейної медицини, бо не уявляла себе в іншій професії.
Терапія завжди приваблювала мене своєю багатоплановістю, бо якщо «вузький» фахівець лікує конкретну хворобу, то терапевт — людину, у якої зазвичай кілька проблем зі здоров’ям. Тож призначати лікування треба з урахуванням загального стану здоров’я людини, щоб, лікуючи один орган, не завдати шкоди іншим. Тому я завжди пропоную своїм пацієнтам після відвідування «вузьких» спеціалістів ще раз прийти до мене на прийом, аби відкоригувати призначення з урахуванням індивідуальних особливостей хворого.
Крім того, сімейний лікар обслуговує всю родину. До нього зі своїми проблемами та тривогами можуть прийти як бабуся чи дідусь, так і люди середнього віку та дітлахи, й кожному з них він повинен допомогти. Постійно спілкуючись із пацієнтами, сімейний лікар знає, чим «дихають» і як живуть цілі родини. Він має інформацію про склад сім’ї, соціальні та побутові умови, психологічний клімат, фінансові можливості, наявність шкідливих звичок, схильність до певних захворювань, алергії тощо. Оскільки стан здоров’я людини лише на 10% визначає медицина, решту — спосіб життя, вплив генотипу та природного середовища, то саме ця інформація допомагає в прийнятті правильних рішень щодо профілактики та в разі потреби вибору оптимальних методів лікування й оздоровлення.
Головна професійна мета і як її досягти?
Колись мене вразив вислів одного шанованого лікаря: «Якщо я сьогодні не прочитав чогось нового — завтра черга до мене буде меншою». І справді, лікар — професія, яка потребує постійного самовдосконалення. Треба бути в курсі сучасних досліджень, новітніх методів обстеження та лікування, опановувати нові практичні навички, адже тільки так можна втілити головну професійну мету: надавати якісну і різнопланову медичну допомогу своїм пацієнтам.
У зв’язку з медичною реформою значно збільшився обсяг надання допомоги на первинному рівні, тож сімейному лікарю треба постійно оновлювати свої знання, бо в багатьох випадках саме від його компетентності залежить, чи вдасться діагностувати хворобу на початковій стадії. Тож я намагаюся регулярно читати спеціальну літературу, брати участь у майстер-класах, семінарах, конференціях.
Крім того, я прагну бути авторитетом для своїх пацієнтів не тільки в тому, що стосується лікування, а й у будь-якій життєвій ситуації. Адже це викликає довіру, а відтак сприяє дотриманню порад, зокрема стосовно способу життя. Адже головна мета сімейної медицини — не стільки лікування, скільки запобігання захворюванням. Сімейний лікар повинен приділяти велику увагу профілактичній роботі: надавати рекомендації пацієнтам щодо фізичних навантажень, харчування, боротьби зі шкідливими звичками. Переконати пацієнта серйозно ставитися до свого здоров’я, навчити його здоровому способу життя, виховати здорове покоління — мабуть, це і є головне завдання сімейної медицини, а отже, і моє як сімейного лікаря.
Ваш найбільший професійний успіх?
Можливо, те, що 99% моїх пацієнтів підписали зі мною декларацію. Тобто, попри значну конкуренцію (адже в нашому місті — досить великий вибір фахівців, у тому числі й у приватних клініках), усі мої пацієнти залишилися зі мною. Вважаю, що 18 років моєї роботи сімейним лікарем не минули дарма — про це свідчить довіра людей.
Ще одним значним професійним успіхом вважаю досягнення з профілактики інсультів — цьому я приділяю велику увагу. Намагаюся вчасно обстежувати всіх пацієнтів із групи ризику, зокрема з артеріальною гіпертензією, робити ліпідограми, своєчасно призначати лікування та переконувати людину в необхідності прискіпливо слідкувати за своїм здоров’ям. Читаю лекції й проводжу особисті бесіди з приводу раціонального харчування, корекції маси тіла, раціону при цукровому діабеті, боротьби зі шкідливими звичками. Тобто намагаюся донести до кожного пацієнта важливість цих, буцімто недотичних до хвороб, заходів. І така копітка робота дає свій результат, бо кількість інсультів серед моїх пацієнтів відчутно зменшилася.
Пацієнт для вас це…
…людина, яка потребує моєї допомоги, бо довіряє мені найцінніше — своє здоров’я. Намагаюся ставитися до своїх пацієнтів так, як хотіла б, аби в подібній ситуації ставилися до мене. Завжди тішуся разом із хворими, коли вони досягають успіху в лікуванні, та щиро співчуваю їх бідам.
Що найскладніше в роботі сімейного лікаря?
Мабуть, для всіх лікарів, у тому числі й сімейного, найскладнішим є постійний контакт з важкохворими. Ти з усіх сил намагаєшся допомогти людині, але є випадки, коли медицина безсила. На жаль, ми, лікарі, попри всі зусилля, іноді не можемо запобігти небажаним наслідкам хвороби. Робота лікаря — це постійне психологічне навантаження, однак найтяжче випробування — смерть пацієнта. Змиритися із цим дуже важко.
