Грижі міжхребцевих дисків: операція потрібна лише в окремих випадках, проте має виконуватись на експертному рівні

20410

Цією дуже поширеною патологією прагнуть займатися сотні клінік та центрів, вона оповита масою міфів і домислів. Чи дійсно грижу міжхребцевого диску завжди можна вилікувати без операції? Коли операція дійсно необхідна?

Грижі - лікування

Грижа міжхребцевого диска не є якоюсь серйозною проблемою, виявляється (часто випадково) у більшості дорослих людей під час МРТ-дослідження, натомість інколи без операції не обійтися. Тож, якими є покази до такого втручання і як виглядає алгоритм ведення пацієнта з грижею міжхребцевого диска, розповідає нейрохірург Міжнародного центру нейрохірургії Ігор Ігорович Курілець.

Симптоми і причини виникнення гриж міжхребцевих дисків

Ігор Ігорович Курілец, нейрохірург Міжнародного центру нейрохірургії

Стандартна історія про те, як люди виявляють у себе грижу, виглядає приблизно так: з’явився біль у спині після довгого сидіння або підйому важких предметів. Людина йде на МРТ (в нашій країні це доступний метод обстеження і пацієнти нерідко призначають його собі самостійно) і під час дослідження виявляється грижа. А потім починається «вивчення теми в інтернеті». Начитавшись про різноманітні можливі проблеми і наслідки, пацієнт звертається в усілякі клініки, центри вертебрології тощо.

А суть проблеми у тому, що наш хребет з часом зношується, тож, якщо вам вже виповнилося 16-18 років, то абсолютно здорового хребта на МРТ ви вже мати не можете. Навіть у юному віці при дослідженні будуть виявлені певні зміни – щонайменше, протрузія. Але відразу заспокою: протрузія – це норма! Вона всього лише свідчить про те, що у людини поступово відбуваються вікові зміни в хребті.

Протрузія міжхребцевого диска не потребує лікування взагалі!

Натомість Інтернет рясніє заявами, про те, що цей «хворобливий стан» необхідно лікувати. В іншому випадку, мовляв, у людини виникне грижа. Насправді це абсолютна неправда, бо якщо слідувати цій логіці, то лікуватися потрібно усім без виключення. В усіх дорослих людей, навіть якщо вони на 100% здорові, на МРТ будуть виявлені і описані протрузії, а у багатьох і грижі. Таких гриж від 80 до 90%. Тому якщо у людини під час дослідження її виявили, у більшості випадків нічого з цим робити не треба! 

Грижа може проявитись короткочасним нападом болю у попереку або шиї (відповідно до локалізації). Зазвичай, такий напад лікується дуже просто – достатньо забезпечити собі стан спокою,мінімізувати фізичні навантаження і пройти короткий курс (10-20 днів) протизапальних препаратів (НПЗП). І ніяких спеціальних вправ, закачування м’язів з метою формування м’язового корсета (що дуже популярно)! 

Проблема виникає, якщо грижа починає стискати нерви, які проходять поряд з диском. Відповідно, у поперековому відділі це нерви нижніх кінцівок, у шийному – нерви верхніх кінцівок. Така грижа дійсно має клінічне значення. Власне, тому цією патологією й займаються саме нейрохірурги або неврологи, а не ортопеди чи інші спеціалісти. Кількість клінічно значимих гриж мізерно мала.

Грижа, що не стискає нерв і не викликає болю в нозі/руці клінічного значення не має!

Але, якщо грижа викликає біль у руці або нозі, який не вщухає тривалий час, це вказує на певний конфлікт з нервом і потребує специфічного лікування.

Фактори ризику утворення грижі міжхребцевого диска

Окрім низької рухової активності або важкої праці, пов’язаної з підійманням важких предметів, важливим є генетичний фактор. У Великій Британії було проведене МРТ-дослідження 600 парам близнюків. Вчені побачили схожі зміни в хребті, що часто не корелювали зі способом життя. Таким чином було доведено, що на 50-60% дегенеративні зміни в хребті залежать саме від генетики. З практичної точки зору це означає, що у деяких людей хребет слабший, ніж у інших. Можливо, це й не має практичного значення в плані лікування грижі, натомість відносно способу життя – велике. 

Міфи про грижі

Міф 1. Сама операція з видалення грижі провокує утворення нових або рецидивних гриж.

Необхідно зрозуміти, що операція з видалення міжхребцевої грижі – це всього лише видалення того шматочка хряща (власне грижі), який стискає нерв. Це не заміна хребта на новий. Ми нічого не замінюємо, не зміцнюємо тощо. Тож, коли була якась причина, що призвела до грижі – тяжка фізична праця (на городі, на будівництві тощо), тривале сидіння (найгірше для хребта!), то після операції це потрібно змінити, інакше проблеми з хребтом виникатимуть і надалі. Якщо звернутись до статистики, то повторної операції на хребті з приводу грижі потребують тільки 5% пацієнтів. Решта людей, які усвідомили свою проблему і модифікували спосіб життя,більше ніколи не потраплять на операційний стіл з приводу міжхребцевої грижі. 

Міф 2. Зайва вага та високий зріст «не винні» у болях в спині.

Як лікар, що двічі-тричі на день бачить людський хребет, скажу: різниця в розмірі хребта людини зі статурою Віталія Кличка та жіночкою 150 см зросту, не перевищує 10-20%. Всі ми маємо більш-менш однакові хребти і міжхребцеві диски, а відтак всі вони розраховані на стандартне навантаження. Тож, коли людина має масу тіла 120 кг, варто очікувати, що її спина болітиме через певні проблеми –грижі чи інші. Страждатимуть також і колінні та кульшові суглоби, адже фактор надмірної ваги перевантажує наш опорно-руховий апарат, тож не можна позбавитися болю, наприклад, в спині, не скинувши вагу. І операція з видалення гриж не позбавить від болю остаточно, доки людина не схудне!

Щодо людей надвисокого зросту (чоловіки – понад 190 см, жінки – понад 180 см), то у них дійсно проблем з хребтом дещо більше, бо у високої людини більше плече сили, відповідно, більше навантаження, коли вона підіймає щось важке. 

Лікування грижі міжхребцевого диска

Сьогодні застосовують медикаментозну терапію, рентген-контрольовані блокади та хірургічне лікування. Альтернативні методи (мануальна терапія, витягування хребта, носіння корсету тощо) не довели своєї ефективності. В більшості випадків за наявності больового синдрому при поперековій або шийній грижі ми призначаємо протизапальну терапію тривалістю до 20 днів. Для 70-80% пацієнтів цього достатньо – їм стає краще, вони одужають. Це відбувається не тому, що грижа кудись зникла, а тому, що більше за грижу подразнює нерв запалення навколо неї, що й викликає біль. Відповідно, усунувши запалення, ми усуваємо больовий синдром.

Однак інколи, грижа може й безпосередньо механічно тиснути на нерв, тоді від протизапальних ліків вираженого ефекту не буде – біль залишиться. Такі пацієнти трапляються нечасто, але їх можна розглядати як кандидатів на хірургічне лікування, та все одно не стовідсотково. Адже грижа здатна розсмоктатися самостійно! 

Грижа має здатність розсмоктуватися самостійно !

Про це, на жаль, не часто говорять кінезітерапевти, вертебрологи та й навіть нейрохірурги. Натомість це природний процес, який триває зазвичай від 6 до 12 місяців. Грижа – це частина диску, яка випала з нього назовні, оскільки диск складається з води, той грижа має великий її вміст в своїй структурі, а коли вода з неї виходить, то вона й зменшується в розмірі. Якщо людині, у якої виявили грижу на МРТ, повторити дослідження за 9-12 місяців – грижа буде значно меншою у більшості пацієнтів. Цей ефект розсмоктування грижі часто приписують собі не дуже сумлінні кінезітерапевти та різноманітні спеціалісти з нетрадиційної медицини. Отже, думаю, варто просто засвоїти, що не існує «методів розсмоктування грижі» – вона сама з цим чудово справляється. До того ж, абсолютно безкоштовно і без спеціального лікування. Фармакотерапія застосовується лише для того, аби зменшити больовий синдром, поки грижа буде розсмоктуватись. 

Проблема виникає в тому, що нерв, стиснений грижею, не завжди здатен витримати 9-12 місяці, поки ця грижа розсмокчиться. Тому в ряді випадків необхідна операція.

Є всього три покази для хірургічного втручання:

  1. Перший – дуже інтенсивний біль в нозі (якщо грижа у попереку) або в руці (якщо грижа в шийному відділі хребта), котрий не можна усунути звичайними знеболювальними і протизапальними препаратами, і людина реально страждає від болю та втрачає здатність обслуговувати себе тощо;
  2. Другий – якщо нерв починає відмирати. Це проявляється слабкістю м’язів: при грижі упоперековому відділі – повисла стопа (неспроможність ходити на носках чи п’ятах), у шийному – слабкий біцепс чи тріцепс. У цьому випадку людину необхідно прооперувати протягом кількох днів (!), щоби зберегти нерв, а відтак і функцію (приміром, ходіння). 
  3. Третій – синдром кінського хвоста або кауда-синдром. Це вкрай рідко, але зустрічається: коли грижа дуже великих розмірів стискає відразу декілька поперекових нервових корінців, викликаючи слабкість або параліч обох кінцівок. До цього часто додається порушення функцій тазових органів (заніміння в промежині, затримка сечовипускання, втрата контролю над дефекацією тощо). 

Сучасна операція з видалення міжхребцевої грижі – хірургія одного дня

Перш ніж говорити про хірургічне лікування, варто зауважити, що це має виконувати хірург з великим досвідом, хірургічною активністю хоча б 3 операції на тиждень і у відділенні, забезпеченому сучасним обладнанням. Адже грижу нині беруться оперувати всі, навіть ті хто роблять це час від часу – раз на декілька тижнів, наприклад. При цьому гарантувати хороший результат складно, тому ми й чуємо часто про досить тяжкі післяопераційні наслідки аж до інвалідизації людини. 

Отже, найзастосовуванішим хірургічним методом видалення грижі сьогодні є мікродискектомія. Ця операція виконується мініінвазивно під операційним мікроскопом, під загальною анестезією. Якщо лікування проводить хірург, який робить хоча б 150 гриж на рік, то сучасна операція з видалення міжхребцевої грижі виглядає наступним чином: 

  • тривалість операції – близько 20 хвилин;
  • розріз – від 1,5 до 2 см;
  • мобілізація (вставання, ходіння) – за 3 години після операції;
  • виписка зі стаціонару – за 18 годин після операції.

Отже, людина, яка була прооперована вранці, ввечері вже вдома. Але, за умови, якщо хірургічне втручання було виконане в центрі експертного рівня, з високою хірургічною активністю і досвідом лікування саме цієї патології. Без такого досвіду операція може тривати дві і більше годин, а перебування в лікарні розтягнеться до чотирьох діб і найголовніше – результат буде гірший. 

Застосування імплантатів: плюси і мінуси

Наразі пацієнтам часто пропонують операцію з використанням імплантатів. Суть її полягає у тому, щоби повністю видалити міжхребцевий диск, з якого випала грижа, а два суміжних хребці з’єднати імплантатами, аби вони, з часом, зрослися в один. Дійсно, така операція має свої переваги: більш швидке відновлення, запобігання утворенню грижі на цьому рівні (саме на цьому, а не взагалі!). Але я категорично не рекомендую застосовувати цей метод у випадку наявності банальної грижі. По-перше, дійсно, на цьому рівні грижі не буде ніколи, але така операція підвищує ризик виникнення гриж на інших рівнях. Тому ми рекомендуємо максимально зберігати міжхребцевий диск, хоч він і буде працювати тільки на 50%, натомість берегтиме сусідні диски. По-друге, така операція триватиме не 20 хвилин, а значно довше, відповідно, вона потенційно більш ризикована в плані ускладнень і наслідків для організму в цілому. Окрім цього, всі імплантати виробляються за кордоном, тож ціна такого лікування у три-п’ять разів вища за мікродискектомію. 

Рентген-контрольовані блокади 

Це дуже популярний метод лікування гриж, суть якого зводиться до введення протизапального препарату під рентген-контролем спеціальною голкою безпосередньо до місця стиснення грижею корінця нерва. Такий метод насправді лише посилена версія медикаментозного лікування. Блокади завдяки самому методу доставки дійсно ефективніше за пероральні препарати допомагають зменшити запалення навколо грижі. Однак є міфом те, що вони допомагають грижі швидше розсмоктуватися.

Найбільш частими препаратами, які використовуються для полегшення стану при болю в попереку та грижі є: ібупрофен, диклофенак («Диклоберл», «Вольтарен», «Олфен»), мелоксикам («Моваліс»), коксиби («Аркоксія», «Целебрекс»).

Грижа міжхребцевого диску та вагітність

Під час вагітності у жінок часто виникають проблеми у поперековому відділі хребта . Пояснюється це просто: по-перше, збільшується вага, по-друге, живіт викликає перевантаження поперекового відділу. Тому не дивно, що вагітні часто жаліються на виражений больовий синдром, і більшу кількість гриж, ніж зазвичай. Після народження дитини жінка часто піднімає її на руки, а однорічний малюк часто важить близько 10 кг,і це чимале навантаження для її хребта. Єдиний спосіб уникнути гриж і больового синдрому – змалечку привчати дитину не бути на руках у мами.

Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

2 Коментарі

  1. Доброго дня!Цікава стаття.А чи має місце думка,що під час вагітності хребет жінки значно укріплюється і це зумовлено фізіологією,щоб під час вагітності і після жінці було легше витримувати вагу дитини?

  2. стаття інформативна , цікава та нетиова. Великий респект автору.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я