Головний біль (цефалгія) – один із найчастіших неврологічних розладів, що входить до числа 20 найбільш інвалідизуючих захворювань у світі. Більшість випадків болю голови є доброякісними, інші потребують постійного спостереження і лікування, а деякі несуть загрозу для життя пацієнта.
Цефалгія є всесвітньою проблемою, яка уражує населення незалежно від віку, раси, рівня доходів і географічного району. За даними дослідження глобального тягаря захворювань, виявлено основні причини непрацездатності в світі та кількість років життя (YLD – years lost due to disability), втрачених в наслідок погіршення здоров’я без урахування смертей. Встановлено, що головний біль (ГБ) є четвертою причиною значного соціально-економічного збитку для суспільства. У країнах Східної Європи та США головний біль розглядається як серйозна медична і економічна проблема. У переважній більшості європейських країн є навіть профільні асоціації, котрі об’єднують фахівців різних регіонів країни, що займаються проблемою ГБ, координацією освітньої, дослідницької та практичної роботи в цьому напрямку.
Класифікація видів головного болю
Основним інструментом діагностики ГБ є Міжнародна класифікація розладів, що супроводжуються головним болем, 3-го перегляду (МКГБ-3, розроблена Міжнародним товариством головного болю, 2018). Вона містить основні принципи діагностики цефалгій та діагностичні критерії всіх відомих форм ГБ та Європейські принципи ведення пацієнтів з найбільш поширеними формами головного болю для лікарів загальної практики (далі «Європейські принципи», розроблені Європейською федерацією головного болю та Всесвітньою кампанією щодо зменшення тягаря головного болю).
Відповідно до МКГБ-3, головний біль класифікують як первинний, коли не вдається виявити органічну причину болю; вторинний або симптоматичний, зумовлений органічними захворюваннями головного мозку і інших структур, розташованих в області голови та шиї, а також системними захворюваннями; краніальні невралгії та болі обличчя. Численні епідеміологічні дослідження, проведені протягом останніх десятиліть в більшості країн світу, достовірно довели значну перевагу (90-95%) первинних цефалгій над вторинними.
При первинному головному болю відсутні структурні, інфекційні або метаболічні причини. Ці види головного болю ідентифіковані за клінічною симптоматикою, і діагноз ґрунтується, перш за все, на точному і ретельному зборі анамнезу.
Первинний головний біль (згідно МКГБ‑3):
- мігрень (М) ;
- головний біль напруги (ГБН);
- тригемінальні автономні цефалгії (ТАЦ);
- інший первинний головний біль.
Вторинний головний біль — це головний біль, викликаний іншим розладом, з ознаками причинно-наслідкового зв’язку і відповідним часовим співвідношенням із цим розладом.
Третя група ГБ включає систему класифікації уражень черепних нервів, що викликають больові відчуття та інший лицьовий біль, на основі консенсусу між міжнародним товариством головного болю (International Headache Society, IHS) та міжнародною асоціацією з вивчення болю (International Association for the Study of Pain, IASP).
Мігрень – третя причина інвалідності у світі
Мігрень посідає третє місце у світі (після карієсу зубів і головного болю напруги) з глобальною поширеністю в 14,7 % (приблизно в 1 з 7 осіб). До того ж, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, мігрень є одним із 20 захворювань, які найбільше обмежують життєдіяльність людини. Зазвичай, напади головного болю вперше виникають у молодому віці (18-50 років). Це призводить до значних фінансових втрат внаслідок того, що уражається працездатне населення.
У світі від мігрені потерпає понад 10% людей. У Сполучених Штатах Америки близько 6% чоловіків та 18% жінок мають мігрень протягом року, тоді як довічний ризик загрожує близько 18% та 43% відповідно. У Європі 12-28% людей у певний момент життя страждали на мігрень, із них 6-15% – дорослі чоловіки та 14-35% – дорослі жінки.
Мігрень — це хронічне неврологічне захворювання, яке характеризується нападами пульсуючого, часто одностороннього головного болю, що посилюється внаслідок фізичної активності і супроводжується фотофобією, фонофобією, нудотою, блюванням і у багатьох пацієнтів шкірною аллодинією.
Класифікація мігрені (згідно МКГБ‑3):
1.1. Мігрень без аури
1.2. Мігрень з аурою
1.2.1. Мігрень із типовою аурою
1.2.1.1. Типова аура з головним болем
1.2.1.2. Типова аура без головного болю
1.2.2. Мігрень зі стовбуровою аурою
1.2.3. Геміплегічна мігрень
1.2.3.1. Сімейна геміплегічна мігрень
1.2.3.2. Спорадична геміплегічна мігрень
1.2.4. Ретинальна мігрень
1.3. Хронічна мігрень
1.4. Ускладнення мігрені
1.4.1. Мігренозний статус
1.4.2. Персистуюча аура без інфаркту
1.4.3. Мігренозний інсульт
1.4.4. Епілептичний приступ, викликаний мігренозною аурою
1.5. Можлива мігрень
1.5.1 Можлива мігрень без аури
1.5.1 Можлива мігрень з аурою
1.6. Епізодичні синдроми, що можуть поєднуватися з мігренню
1.6.1 Періодичні шлунково-кишкові порушення
1.6.1.1 Синдром циклічного блювання
1.6.1.2 Черевна мігрень
1.6.2 Доброякісне пароксизмальне головокружіння
1.6.3 Доброякісна пароксизмальна кривошия.
Часто напад мігрені може бути спровокованим наступними факторами:
- психотравмуючі ситуації, що здатні легко викликати нестійкість судинного тонусу;
- вживання алкоголю (особливо червоного вина), а також кави, чаю, кока-коли в великих кількостях;
- порушення сну (як нестача, так і надлишок);
- недотримання режиму і раціону харчування (мігрень вимагає дієти – напевно, жодне інше захворювання не має такого широкого кола харчових продуктів, здатних спричинити загострення, як мігрень. При цьому для кожного хворого цей набір свій: сир, горіхи, шоколад, цитрусові, банани, куряча печінка, сосиски, навіть йогурт. Крім того, захворювання дуже чутливе до голоду, перекусів на ходу );
- дегідратація;
- гормональні зміни – як фізіологічні (менструація, овуляція), так і , викликані прийомом пероральних контрацептивів або естрогенів як замісної терапії;
- фізичні навантаження і втома;
- міалгії;
- зміна погодних умов, холод;
- яскраве чи мерехтливе світло, шум або гучні звуки, перебування на висоті;
- запахи (парфумерія);
- алергічні реакції;
- синусити.
Головний біль напруги знайомий майже всім
Наступним великим класом є головний біль напруги (ГБН) належить до найбільш поширених видів первинного головного болю у загальній популяції – від 30 до 78 % за даними різних досліджень. Від головного болю напруги потерпають близько 1,4 млрд осіб, або 20,8 % населення світу. Він погіршує якість життя пацієнтів й зменшує їх соціальну активність.
Класифікація головного болю напруги (згідно МКГБ–3):
2.1. Нечастий епізодичний головний біль напруги
2.1.1. Нечастий епізодичний головний біль напруги, пов’язаний із перикраніальною болючістю
2.1.2. Нечастий епізодичний головний біль напруги, не пов’язаний із перикраніальною болючістю
2.2 Частий епізодичний головний біль напруги
2.2.1. Частий епізодичний головний біль напруги, пов’язаний із перикраніальною болючістю
2.2.2. Частий епізодичний головний біль напруги, не пов’язаний із перикраніальною болючістю
2.3 Хронічний головний біль напруги
2.3.1 Хронічний головний біль напруги, пов’язаний із перикраніальною болючістю
2.3.2 Хронічний головний біль напруги, не пов’язаний із перикраніальною болючістю
2.4 Можливий головний біль напруги
Головний біль напруги характеризується повторними нападами, що тривають від декількох хвилин до кількох тижнів. Симптоматичний портрет: має давлючий, стискаючий («як лещатами») характер, інтенсивність може зростати від помірної до значної, посилюється під вечір, локалізується в скронях, потилиці або верхній частині голови, зазвичай двобічний, але також може бути з одного боку, не посилюється при здійсненні рутинного фізичного навантаження, не супроводжується нудотою й блюванням. Інколи вночі з’являється оніміння верхніх кінцівок. У положенні сидячи або стоячи може виникнути запаморочення з відчуттям раптової втрати рівноваги. Головний біль напруги часто поєднується з порушенням сну.
На цей тип головного болю найчастіше страждає молодь або люди середнього віку, він однаковою мірою поширений серед чоловіків і жінок, хоча суб’єктивно жінки відчувають біль сильніше. ГБН має епізодичні та хронічні форми, його основними характерними проявами є:
- наявність хоча б 10 епізодів головного болю (раз на місяць, або хоча б 12 днів на рік, або більше від однієї доби, але менше від 15 діб за місяць), що відповідають критеріям, відображеним у пунктах 2–5 (див. нижче).
- Кожен окремий епізод головного болю триває від 30 хв до 7 діб.
- Біль повинен мати хоча б дві з наступних ознак:
-
- двобічний;
- давлячий, непульсуючий;
- від легкого до помірного ступеня інтенсивності;
- не посилюється від фізичної активності, ходьби, підйому сходами.
- Обидва наступні критерії обов’язкові:
-
- відсутність нудоти або блювання;
- відсутність фотофобії або фонофобії.
- Головний біль не спричинений жодним іншим відомим захворюванням.
Хронічний ГБН діагностують за наявності головного болю більше, ніж 15 діб на місяць 3 місяці поспіль, що відповідає 180 дням на рік.
Серед етіологічних чинників певну роль відіграють стрес і/або тривога, депресивні розлади, погана постава. ГБН можуть провокувати метеорологічні зміни, депривація сну, зловживання алкоголем, емоційне напруження. Патофізіологічні передумови розвитку ГБН є мультифакторними: певну роль відіграють м’язові й психогенні чинники, за даними Kiran і співавт., у пацієнтів із хронічним ГБН спостерігався низький рівень кортизолу упродовж 5 років, атрофічні зміни в гіпокампі внаслідок хронічного стресу, болючість і напруження м’язів є одними з найважливіших чинників, що впливають на виникнення, частоту й інтенсивність ГБН.
Зустрічаються рідше, але не відпускають довше
Тригемінальні вегетативні цефалгії (кластерний головний біль, цервікогенний головний біль) є менш поширеним, ніж інші види первинного головного болю. Він виникає в 0,1 %-0,4 % населення, здебільшого у чоловіків (співвідношення Ч: Ж від 2:1 до 4:1).Найчастіше це епізодичні випадки, проте приблизно 15% пацієнтів відмічають хронічний перебіг ТВЦ.
Класифікація тригемінальних вегетативних цефалгій (за МКГБ-3):
3.1 Кластерний головний біль
3.1.1 Епізодичний кластерний головний біль
3.1.2 Хронічний кластерний головний біль
3.2 Пароксизмальна гемікранія
3.2.1 Епізодична пароксизмальна гемікранія
3.2.2 Хронічна пароксизмальна гемікранія
3.3 Короткочасний однобічний невралгієподібний головний біль
3.3.1 Короткочасний однобічний невралгієподібний головний біль із кон’юнктивальною ін’єкцією і сльозотечею (Short-lasting unilateral neuralgiform headache with conjunctival injection and tearing (SUNCT))
3.3.1.1 Епізодичний SUNCT
3.3.1.2 Хронічний SUNCT
3.3.2 Короткочасний однобічний невралгієподібний головний біль із краніальними вегетативними симптомами (short-lasting unilateral neuralgiform headache attacks with cranial autonomic symptoms (SUNA))
3.3.2.1 Епізодичний SUNA
3.3.2.2 Хронічна SUNA
3.4 Гемікранія континуа
3.4.1 Гемікранія континуа, ремітуючий підтип
3.4.2 Гемікранія континуа, неремітуючий підтип
3.5 Можлива вегетативна цефалгія трійчастого нерва
3.5.1 Можливий кластерний головний біль
3.5.2 Можлива пароксизмальна гемікранія
3.5.3 Можливі короткотривалі однобічні атаки невралгієподібного головного болю
3.5.4 Можлива гемікранія континуа
Основні критерії діагностики ТВЦ:
- біль іррадіює з потилиці до фронтальної частини, зазвичай він однобічний, непульсуючий, помірної сили;
- попередня травма голови або шийного відділу хребта, або попередня хлистова травма, або випадки кривошиї;
- іноді супроводжується болем у верхній кінцівці;
- клінічний і/або радіологічний доказ патології шийного відділу хребта;
- біль посилюється при рухах чи маніпуляціях на шийному відділі, або при знаходженні голови в нерухомому положенні тривалий час, або від місцевого тиску на задню частину шиї або потилицю;
- біль тимчасово усувається при інфільтрації місцевим анестетиком великого потиличного нерва або нервового корінця С2;
- біль лише іноді може супроводжуватися такими проявами, як головокружіння, нудота, розмиті поля зору, фоно- і фотофобія, дизартрія, однак їх частота значно менша, ніж при мігрені;
- пацієнти відзначають, що біль не зменшується при застосуванні триптанів, ерготаміну й індометацину.
Вторинний головний біль завжди небезпечний!
Вторинний головний біль – це новий головний біль, викликаний іншим розладом. Скринінг на наявність вторинного головного болю може включати розгляд ряду причин, таких як пухлини головного мозку, абсцеси або гематоми, інфекції центральної нервової системи, судинні порушення, а також структурні порушення, такі як аномалії Кіарі, аневризми, високий або низький тиск цереброспінальної рідини.
Діагностичні критерії для вторинного головного болю вимагають наявності іншого захворювання, яке було задокументоване в науковій літературі, як таке, що викликає головний біль, з ознаками причинно-наслідкового зв’язку, включаю чи хоча би два з наступних станів:
- початок головного болю має часове відношення до початку причинного захворювання;
- головний біль погіршується паралельно з погіршенням причинного захворювання та/або покращується паралельно з покращенням причинного захворювання;
- головний біль має характеристики, що говорять про причинний розлад;
- існують інші докази причинного зв’язку.
Отже головний біль є серйозним викликом сьогодення у практиці сімейного лікаря. У подальшому циклі публікацій ми закцентуємо увагу на діагностиці ГБ, основних критеріях диференційної діагностики, сучасних підходах до лікування та первинної профілактики.
За матеріалами: Навчальний посібник “Головний біль” (М.І. Боженко, Т.І. Негрич).
Наталія Кондратюк, к.мед.н., доцент, старший науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги ДНУ “НПЦ ПКМ” ДУС
