Золотий стандарт медичної освіти доступний в Україні

1213

medical_educationТоді як в усьому світі медична освіта «зміщується» в напрямку емпіричного методу, в Україні донині існує прірва між теоретичною та практичною підготовкою лікарів. Як її подолати?

Сучасні тенденції вищої медичної освіти передбачають створення умов для якісної підготовки висококваліфікованих фахівців, оволодіння практичними навичками без ризику заподіяти шкоду пацієнтам, розвитку вміння швидко приймати рішення та бездоганно виконувати більшість маніпуляцій і втручань. Щоб реалізувати ці завдання, в Україні необхідно приділити особливу увагу імплементації симуляційного навчання. Оскільки втілення концепції емпіричного методу медичної освіти не має порушувати права пацієнтів і лікарської етики, «золотим стандартом» такої освіти у світі визнано саме симуляційну медицину. У жодній розвиненій країні студенту не доз­волять виконувати складну операцію чи приймати пологи — молоді фахівці напрацьовують клінічний досвід на симуляторах, і тільки після цього їх допускають до хворих.

Безпека пацієнта та інші переваги

vz-37-38_2016_stranytsa_11_yzobrazhenye_0001Володимир АРТЬОМЕНКО, завiдувач кафедри симуляційної медицини, директор Навчально-інноваційного центру практичної підготовки лiкаря Одеського національного медичного університету, Заслужений лікар України, доктор медичних наук
У 2009 році Всесвітній альянс за безпеку пацієнтів ВООЗ опублікував посібник для вищих навчальних медичних закладів, у якому йдеться про необхідність створення безпечного та надійного освітнього середо­вища для оволодіння студентами клінічними навичками. Одним зі шляхів реалізації цієї мети названо симуляційне навчання, що має низку переваг порівняно з традиційною системою підготовки медичних працівників.

По-перше, воно забезпечує можливість об’єктивно реєструвати параметри виконаних дій: деякі тренажери оснащені відповідною ідентифікаційною системою, а використання відеоапаратури дає змогу прискіпливіше спостерігати за діями курсантів і коригувати їх.

По-друге, симуляційне навчання не лише усуває будь-який ризик для пацієнтів, а й сприяє незалежності освітнього процесу від роботи клінік. Адже клінічні кафедри більшості вищих медичних навчальних закладів України розташовані на базі міських лікувальних закладів, і з цим виникає безліч проблем. На відміну від традиційної системи підготовки, коли молодий лікар може досконало знати теорію виконання тієї чи іншої маніпуляції, але не мати досвіду її практичного застосування, симуляційне нав­чання унеможливлює такий дисонанс.

У майбутньому лікар, який «відшліфував» певний алгоритм дій, використає ці навички в роботі з пацієнтами. Ще одна перевага — курсант може повторювати одну й ту саму процедуру безліч разів, доки не відшліфує своїх дій до автоматизму і не навчиться уникати помилок, а це знову ж таки вдосконалює його майстерність і підвищує рівень компетентності без жодної шкоди для пацієнта.

Дуже важливий аспект: симуляційне нав­чання забезпечує можливість вивчення рідкісних патологій, станів і втручань, чого не можна досягти за традиційної системи підготовки, де студент не завжди має змогу ознайомитися з усім спектром клінічних ситуацій через відсутність «тематичних» пацієнтів, а почасти й вчителів із належним до­с­відом лікування таких станів та проведення сучасних високотехнологічних операцій.

Завершений цикл навчання

Два роки тому в Одеському національному медичному університеті вперше в Україні було створено кафедру симуляційної медицини та Навчально-інноваційний центр практичної підготовки лікаря, де за допомогою інноваційних технологій можна оцінити якість набутих практичних навичок та навчити новим медичним маніпуляціям, методикам, а також хірургічним втручанням. Зокрема тут проводять майстер-класи для практикуючих лікарів, спрямовані на опанування клінічних і поведінкових аспектів індивідуальної й колективної роботи в умовах кризових ситуацій. До того ж, у закладі вже 12 років поспіль функціонують університетські клініки, де студенти напрацьовують вміння спілкуватися з пацієнтами, встановлювати діагнози та багато інших. Таким чином, в університеті створено завершений цикл до- та післядипломної освіти на рівні вищих світових стандартів. Завдяки цьому молоді вчені, інтерни, ординатори та студенти можуть вивчити і застосувати на практиці будь-яку медичну маніпуляцію, відпрацювати техніку її виконання без шкоди для пацієнтів. А досвідчені фахівці — освіжити свої знання, відпрацювати нові методики відповідно до міжнародних стандартів, удосконалити засвоєні раніше навички.

Окрім цього, запровадження симуляційних технологій значно підвищило інтерес студентів університету до навчання: збільшився відсоток відвідування занять. Також ми отримали можливість об’єктивніше оцінювати знання та вміння студентів — за рахунок комплексного інтегрованого підходу з використанням баз комп’ютерних тестів, чек-листів, уніфікованих протоколів і рандомізованого незалежного вибору питань для усних відповідей та демонс­т­рації практичних навичок.

Нинішні умови — особливі

Наразі визнано, що основою клінічної компетентності є належне і своєчасне управління критичними подіями чи ситуаціями, яке залежить від добре згуртованої комплексної команди медичних працівників, зорієнтованих на роботу в таких умовах. Відтак змінилася й парадигма методології всіх рівнів медичної освіти. Стрес «закладено» в протокол відповідного управління клінічною ситуацією, аби зменшити ймовірність помилки в несподіваних надзвичайних умовах, особливо в незнайомих місцях (наприклад, на полі бою, у зоні воєнних дій, лікарні швидкої допомоги). Водночас для такого навчання не завжди дос­тупні пацієнти.

Крім того, у деяких клінічних ситуаціях неприпустимі затримки в наданні медичної допомоги, що має місце в процесі навчання. Тому були випробувані нові методи, які допомагають подолати розрив між традиційним «дидактичним» навчанням медиків (лекції, навчальні посібники, лабораторні роботи, консультації біля ліжка пацієнта) і навчанням в умовах реальної клінічної ситуації. Моделювання формує в медперсоналу правильне ставлення до кризових ситуацій, а також допомагає опанувати навички, необхідні для надання допомоги пацієнтам за таких умов (знову ж таки без порушення їх етичних і юридичних прав).

Саме тому в усьому світі проводяться цикли тренінгів із серцево-судинної підтримки життєдіяльності (АCLS; Advanced Cardiovascular Life Support). У країнах ЄС, США, Канаді, Австралії, Японії вони є обов’язковими. Там сертифікацію за АCLS повинні пройти всі парамедики, медичні сестри, помічники лікарів, студенти вищих медичних шкіл (починаючи з IV курсу), резиденти, лікарі. Вони складають іспит з АCLS кожні два роки, після чого отримують новий сертифікат з урахуванням оновлених міжнародних протоколів і рекомендацій. Курс ACLS пропонує новітні світові стандарти в реаніматології, реалістичні сценарії моделювання й анімації та акцентує увагу на важливості ефективної командної взаємодії під час реанімаційних заходів.

У червні 2016 року на базі нашого університету вперше в Україні було проведено цикл тренінгів з АCLS — за участі та підтримки Heart and Stroke Foundation (Канада). Співробітники нашого Навчально-інноваційного центру стали першими в Україні офіційно сертифікованими інструкторами цієї фундації і мають право проводити такі тренінги та видавати дипломи, які визнають в усіх країнах світу. Фахівці з різних регіонів України, котрі завершили таке навчання, отримали сертифікати міжнародного зразка.

Потреби сьогодення і плани на майбутнє

У центрі та на кафедрі симуляційної медицини нашого університету нині навчаються лікарі різних фахів, інтерни, аспіранти, магістранти, клінічні ординатори, а також студенти-медики профільних спеціальностей. Зокрема у 2015-2016 навчальному році всі випускники VI курсу профільних медичних спеціальностей (а це 556 осіб, у тому числі 214 іноземців) пройшли практику в центрі.

Фахівці кафедри та центру розробили курси тематичного удосконалення і перед­атестаційні цикли з багатьох спеціальностей, а саме з «Акушерства і гінекології», «Хірургії», «Неонатології», «Анестезіології», «Педіатрії», «Пульмонології», «Ендоскопії», «Кардіології», «Медицини невідкладних станів», «Офтальмології» тощо.

Особливу увагу приділяємо підготовці лікарів для надання кваліфікованої медичної допомоги в зоні бойових дій: з цією метою розроблено спеціальний курс оперативної перепідготовки фахівців, яка здійс­нюється в самому центрі, а також на його виїзній базі в польових госпіталях АТО. Для цього розроблено спеціальні робочі прог­рами з невідкладної кваліфікованої долікарської та лікарської допомоги в умовах АТО (для лікарів і середнього медичного персоналу) і курс з невідкладних станів для осіб без спеціальної медичної освіти (волонтерів, працівників служб цивільного захисту, членів рятувальних команд, військовослужбовців, охоронців, пожежників, моряків, поліцейських, водіїв).

Потужності центру дають змогу протягом року провести курси навчання для 2,5 тис. осіб, плануємо збільшити їх кількість до 4-5 тис. Наш центр співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, зокрема ВООЗ, SESAM, IMSH, Heart and Stroke foundation of Canada,American Heart Association, Сanadian Network for surgery, що надає нам можливість тримати руку на пульсі сучасної медичної науки та практики.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я