Лікар Жузеп Табернеро присвятив своє життя боротьбі із хворобою, що досить довго і пацієнтами, і лікарями сприймалася як вирок. У європейських країнах завдяки продуманій пропаганді рак став виліковним. В Україні ж досі відсоток виживаності онкопацієнтів надто низький.
ВЗ У світі вас вважають найкращим експертом із колоректального раку, або раку прямої кишки. Наскільки він поширений у Європі?
Жузеп ТАБЕРНЕРО, медичний директор Онкологічного інституту Басельга, Голова відділення онкології травного тракту госпіталю Кірон (Барселона), президент Європейського товариства медичної онкології (ESMO)ВЗ Що ж тоді з так званою замісною терапією при менопаузі?
— Сьогодні ми вже знаємо, що ця терапія, яку кілька років тому з легкістю призначали всім жінкам у менопаузі, супроводжується суттєвими ризиками.
ВЗ Колоректальний — це ж саме той вид раку, якому можна запобігти?
— Так, він найчутливіший до профілактичних заходів! Розвивається поступово, завжди починаючись із нешкідливого поліпа. Слизова оболонка кишки схильна до утворення поліпів, а трансформація їх у злоякісне новоутворення не відбувається за один день. Процес триває близько 8 років, і весь цей час у нас є можливість запобігти розвитку онкопатології. Для цього обов’язково потрібно робити колоно-скопію. Після п’ятдесяти років — кожні 5 років, а в разі спадковості та наявності факторів ризику — кожні 2 роки.
ВЗ Як же змусити людей проходити колоноскопію з такою регулярністю?
— Коли ми за підтримки МОЗ розпочинали цю кампанію, відгукнулося не більше 30% населення Іспанії. Але врешті-решт телевізійні ролики, плакати в поліклініках, листи з нагадуваннями і пояснення дільничних лікарів зробили свою справу. Зараз усі знають, що колоноскопію робити потрібно і ця процедура безболісна (оскільки виконується тільки під анестезією). Самосвідомість населення значно зросла: на профілактичну колоноскопію регулярно приходить майже 70% іспанців!
ВЗ Усі «знахідки» під час колоноскопії видаляєте?
— Безумовно. Звичайно, бувають такі спадкові захворювання, при яких стінки кишок покриті тисячами поліпів. Але це виняткові випадки. Як правило, ми діємо так: побачили поліп, видалили, проаналізували. Звичайно, не всі вони згодом перетворяться на злоякісні, але ризикувати ми не можемо.
ВЗ Що скажете про новітні неінвазивні тести, які нібито замінюють колоноскопію?
— Тест на приховану кров у випорожненнях — корисний, але його краще робити між колоноскопіями, адже він не дає змоги виявити прості поліпи. Зараз проводяться дослідження, присвячені методиці виявлення поліпів під час клінічного аналізу крові, — на неї покладаємо великі надії. Ми намагаємося виявити специфічний протеїн, у складі якого виникають порушення тільки за наявності поліпа або в разі переродження доброякісного поліпа у злоякісний. Це справа недалекого майбутнього…
ВЗ У кращих світових центрах, до яких, безумовно, належить і ваш, іноді застосовують персоналізовану медицину…
— До неї ми зазвичай вдаємося, коли стикаємося з рідкісним випадком, або коли найефективніше для певного типу пухлини лікування чомусь не спрацьовує. Тоді ми і застосовуємо максимально персоналізовану терапію: забираємо тканини пухлини і пересаджуємо їх імунодефіцитним мишам, в організмі яких вони розвиваються особливо швидко. Потім з ними експериментуємо, намагаючись визначити найадекватнішу терапію. Але робити це в усіх випадках немає сенсу. І, безумовно, така процедура дуже дорога.
ВЗ Які цілі ставить перед собою Європейське товариство медичної онкології (ESMO), котре ви очолюєте?
— Я чітко окреслив п’ять основних напрямків роботи. Перший — постійне навчання та підвищення кваліфікації онкологів. Абсолютно всі колеги — і молоді, і старшого віку — повинні постійно стежити за інноваціями і брати їх на озброєння. А для цього всіх європейських лікарів треба зобов’язати вдосконалюватися та забезпечити можливість здобуття таких знань. Ми говоримо про те, щоб інформація, яку отримуватимуть фахівці, дійсно була найсучаснішою і ґрунтувалася на принципах доказової медицини. Другий напрямок — домогтися того, аби лікування раку завжди було справою мультидисциплінарної команди: онкологів, хірургів, радіологів та психологів. При тому, що координатором має бути тільки онколог! Третій напрямок стосується доступності нових ліків і методик лікування для всього населення. І тут ми застосовуватимемо методи, які вважаємо єдино правильними: наприклад, тиснутимемо на фармацевтичні компанії, щоб змусити їх адаптувати ціни на медикаменти до реальної купівельної спроможності населення в кожній країні, тобто зробити їх залежними від ВВП. І нарешті, четвертий напрямок — відкритість! Це вже поступово відбувається: 40% членів ESMO — онкологи з країн Азії…
ВЗ Які найважливіші досягнення в онкології останніх років?
— Безумовно, це геномний аналіз у діагностиці й імунотерапія раку. Імунотерапія здійснила справжню онко-революцію — ми нарешті навчилися використовувати найкращу зброю. Річ у тому, що ідеальним захистом як від інфекцій, так і від пухлин є власна імунна система організму: саме вона руйнує щодня тисячі злоякісних клітин. Але в якийсь момент імунітет перестає працювати належним чином: злоякісній клітині вдається замаскуватися під доброякісну, а система не може її розпізнати та зруйнувати. Ми виявили механізми, які дають змогу зірвати із замаскованої клітини «карнавальний костюм» і знищити її. Крім того, є й інші цікаві шляхи: наприклад, зробити так, щоб лімфоцити самі прямували до злоякісних клітин. Загалом, є багато різних стратегій, деякі ми вже успішно застосовуємо, інші перебувають на стадії розробки. Зараз ми використовуємо потенціал імунотерапії всього на 10%, але невдовзі це зміниться. Організм хворого в ролі кілера злоякісної пухлини — що може бути краще?
ВЗ Коли говорять про імунотерапію, складається враження, що вона абсолютно нешкідлива, але ж це не зовсім так?
— Абсолютно нешкідливого немає — усе має свої ризики. Уявіть, що наша система зазвичай перебуває у стані ідеальної рівноваги, і між нормальним і ненормальним — зовсім тоненька межа. Якщо ти збільшуєш здатність системи атакувати, завжди є ризик, що вона почне вбивати без розбору і погані, і хороші клітини. Ризик невисокий порівняно з «хімією», але все-таки він є.
ВЗ Чим найбільше пишається ваша дослідницька команда?
— По-перше, ми змогли каталогізувати пухлини за підтипами. По-друге, ми були основоположниками у створенні найефективніших медикаментів, якими користуються сьогодні в усьому світі, наприклад, пертузумабу, цетуксимабу, еверолімусу. Це хіміопрепарати, які дають змогу вилікувати десятки тисяч людей. А нині ми працюємо над новими багатообіцяючими ліками. По-третє, ми доклали рук до технологічних новинок, наприклад, до створення рідкої біопсії. Ми дуже всім цим пишаємося. Я думаю, ключем до успіху є той самий ефективний зв’язок між дослідженнями і практикою: усі наші лікарі — це дослідники міжнародного рівня і при цьому практики. Є чудові дослідні центри, які генерують знання, але не застосовують їх у лікуванні пацієнтів. Ми ж зробили ставку на трансляційні дослідження, при яких все нове, що довело свою ефективність, моментально втілюємо в клінічну практику. Цей підхід підтримали філантропи фармацевтичної індустрії.
ВЗ Рідка біопсія — революційне діагностичне дослідження. Розкажіть детальніше.
— Коли ми говоримо про новий спосіб діагностики — так звану рідку біопсію, то вважаємо, що ця методика дає змогу виявляти пухлинні клітини і з’ясовувати їх характер за результатами аналізу крові. Звичайно, це революційно. Тим більше, що дає можливість відстежувати інформацію в динаміці, а захворювання — в еволюції. Коли ти робиш звичайну біопсію, то можеш проаналізувати лише шматочок, взятий із конкретної частини організму, рідка ж форма біопсії «зчитує» інформацію з усього тіла. Кровоносна система — своєрідна каналізація нашого організму, там збираються усі «відходи». Тобто ми говоримо про зовсім інший рівень інформації, ніж той, який, наприклад, надають онкомаркери. Так, за рівнем PSA можна лише з’ясувати, чи є рак прямої кишки або передміхурової залози, але жодної інформації про його тип цей показник не надає. А за допомогою рідкої біопсії ми визначаємо навіть підтипи раку! Але поки цей метод дуже дороговартісний, і лікар повинен приймати рішення про доцільність його застосування, орієнтуючись на співвідношення витрати/результат. Поки ми використовуємо цю методику насамперед для того, аби відслідковувати еволюцію захворювання в пацієнтів, у яких уже діагностовано рак. Але працюємо над тим, щоб через два-три роки вона могла бути впроваджена в загальну практику для раннього виявлення онкопатології.
ВЗ У чому технічна складність рідкої біопсії? Чому у вашому інституті її застосовують, а в більшості інших центрів світу — поки ні?
— Взяти кров на аналіз і переробити її просто. Але для того, щоб проаналізувати, наскільки чутливі такі параметри, як невеликі генетичні відхилення, потрібні не тільки найсучасніша лабораторна технологія, а й персонал найвищої кваліфікації, який у змозі точно інтерпретувати всі знахідки! Це ж зовсім інше, ніж визначити рівень глюкози в крові. Коли ти стикаєшся з порушеннями ДНК, генів, то компетентність «інтерпретатора» має вирішальне значення: немає чорного і білого, тільки безліч відтінків сірого. Тому в команді повинні працювати кращі біоінформатики. До речі, це спеціальність майбутнього.
ВЗ Наскільки збільшилася тривалість життя онкопацієнтів останніми роками?
— Це залежить від форми і місця локалізації злоякісного процесу. При раку молочної залози виліковування сьогодні сягає 90%, а 20 років тому цей показник становив лише 50%. При раку прямої кишки раніше про виліковування можна було говорити в 35% випадків, зараз — у 65%. Хоча, безумовно, є типи раку, де досягнення менш вражаючі: рак легенів або підшлункової залози, наприклад.
ВЗ За якими якостями ви визначаєте хорошого онколога?
— Перше, на що я звертаю увагу, — пристрасть і безстрашність. Коли онколог не ставиться до своєї спеціальності з пристрастю, робити в ній йому нічого. У лікаря повинна бути постійна внутрішня жага вчитися чомусь новому і створювати нове: у нас, мабуть, найдинамічніша спеціальність з усіх! Боротьба з раком повинна стати справою усього життя. По-друге, як і для будь-якого іншого лікаря, для онколога важливо вміти будувати стосунки з пацієнтом. Я маю на увазі вміння та бажання чути, а також співчуття до чужого болю. Між онкологом і пацієнтом мусить бути дуже пряме, чесне, уважне і позитивне спілкування. Цьому нас вчать під час резидентур, адже найважливішою частиною спеціалізації в онкології є курс психоонкології. Фахівців навчають спілкуватися з пацієнтами та їх родинами: подавати інформацію, реагувати на сильні емоційні реакції… Окрім того, велике значення має колектив відділення онкології. Ми постаралися подбати про кожну деталь: соціальну та психологічну підтримку, службу естетики для пацієнтів на хіміотерапії, акупунктуру, яка відмінно працює для контролю болю, гомеопатію. У нас чудова медсестринська служба і служба екстреної допомоги… Це все команда: один онколог у полі не воїн!
ВЗ Однак для родини, яка бореться із раком, завжди важко зробити вибір. Як обрати кращий центр і кращого фахівця для лікування онкології?
— Тут важко вибрати якийсь певний критерій якості. У науковому співтоваристві, звичайно, усі один одного знають, але для пацієнта це завжди проблема. Однак кращі професіонали — це зазвичай міжнародні лідери за кількістю публікацій у PubMed, флагмани найвідоміших наукових спільнот і фахівці, які здатні залучити інновації: наприклад, провести величезну кількість клінічних випробувань, геномних досліджень.
ВЗ Ви бачили багато драматичних ситуацій… Що найважче переживає людина?
— Невідомість! Людині потрібно знати правду, якою б вона не була. Очікування вироку переживається куди гірше, ніж найстрашніша правда. І про це слід завжди пам’ятати, спілкуючись із пацієнтами. А взагалі людина, що стоїть перед обличчям смерті, скидає всі свої соціальні маски, забуває всі амбіції та претензії і постає в такому чистому вигляді, що перехоплює подих! І ось у такій «наготі» люди мене дивують своєю нескінченною жагою до життя, безстрашністю перед смертю і приголомшливою, зворушливою турботою про близьких.
Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
