Пацієнти, на жаль, давно вже звикли йти в лікарню з усім своїм: ліками, шприцами, бинтами, бо ж на повноцінне, хоч і задеклароване державне забезпечення розраховувати не варто. Однак коли, готуючись до оперативного втручання, в аптеці можна придбати лікарські препарати, перев’язувальний матеріал, навіть деякі інструменти, то наркотичні засоби, необхідні для введення хворого в наркоз, жоден фармацевт не продасть — їх постачають у медзаклади тільки централізовано. А що робити тоді, коли таких важливих препаратів у лікарнях з тих чи інших причин немає?
Закарпаття
Юрій ЯЦИНА, головний лікар Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія НовакаТак, 17 квітня лікарня мала підписати угоду про забезпечення наркотичними засобами і препаратами для наркозу. На жаль, напередодні ми отримали скаргу від фірми, яка брала участь у конкурсі на закупівлю відповідних засобів, проте не була акцептована (її пропозиція виявилася на понад 40 тис. грн дорожчою, ніж пропозиція фірми, з якою ми планували укласти угоду). Скарга, на нашу думку, була необґрунтованою. Ми надали відповідні роз’яснення щодо цієї скарги Антимонопольному комітету України. Проте АМКУ ухвалив рішення про відміну торгів.
З останньої декади квітня ми мали б працювати з новими наркотичними засобами, але у зв’язку із ситуацією, що склалася, змушені були провести інвентаризацію наркотичних препаратів по відділеннях та на складі й ухвалили рішення про тимчасове припинення планових оперативних втручань. Ми оперуємо, але менше. Наркотичні засоби видаємо тільки на проведення ургентних втручань — таким чином забезпечуємо спеціалізовану допомогу пацієнтам, яких доправляють до нас з усієї області. Крім того, перейшли на альтернативні методи анестезії — спинномозкову й місцеву, що дає змогу виконувати операції судинним хірургам, травматологам та іншим.
Наразі ми придбали необхідні препарати, скориставшись іншими джерелами фінансування. У лікарні функціонує Фонд Новака, який накопичує благодійні внески. Сума невелика, але за ці кошти закуплено певну кількість наркотичних засобів — орієнтовно 2-3-тижневий запас, який дасть змогу продовжити планову роботу до вирішення в АМКУ нашого питання. Форс-мажору немає — невідкладна допомога хворим, котрі її потребують, надається. А от планові пацієнти, яким можна відкласти операцію на місяць, два, а то й більше, чекають.
10 травня АМКУ розглянув скаргу і ухвалив рішення не на користь фірми, з якою попередньо лікарня мала укласти угоду. Відповіно, будуть визначені інші постачальники, проведено новий конкурс, а поки що ми змушені проробляти альтернативні варіанти закупівлі наркотичних засобів. Я, звісно, не маю права оцінювати роботу АМКУ, тому що це не в моїй компетенції. Проте вважаю: у комітеті могли б знайти якусь нову форму для вивчення ситуації, окрім відміни торгів. Тут потрібно ухвалювати якісь компромісні рішення, щоб не наражати на небезпеку сотні пацієнтів.
Подібна ситуація нещодавно виникла в нас із перитонеальним діалізом. Він був започаткований у лікарні майже 10 років тому завдяки співпраці з однією компанією, котра провела навчання хірургів, медсестер, пацієнтів. Тепер на ринку медичних послуг з’явилися інші компанії, посилюється конкуренція, через це ми не змогли провести тендери, і наші пацієнти опинилися в небезпеці. Це був форс-мажор, до вирішення якого долучилося керівництво області. Угорщина передала місячний запас препаратів для цих пацієнтів у якості гуманітарної допомоги, потім такі засоби перерозподілили з інших регіонів. Нині ситуація лишається напруженою.
Харківщина
Борис МЕНКУС, головний лікар КЗ «Харківська міська багатопрофільна лікарня №18», практикуючий хірург
Леонід ВАСИЛЬЄВ, головний лікар ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України», Заслужений лікар України, кандидат медичних наукА от про післяопераційний період, не менш важливий для здоров’я людини, держава зовсім не дбає. Протягом останніх п’яти років ми не отримуємо коштів на ліки для супроводу операційного втручання, а про протипухлинні препарати й узагалі нейдеться. Усе це лягає на плечі пацієнтів.
Якщо порівняти наше забезпечення з європейським, то на ліки нам торік було виділено усього 0,5 євроцента в перерахунку на одне ліжко-місце, а цьогоріч і таку жалюгідну суму зменшили! До того ж навіть ці гроші надходять нерегулярно, основна маса коштів запланована аж на листопад.
Вихід зі становища, у якому опинилися лікувальні заклади, підпорядковані НАМН України, — у реформуванні їх статусу, наданні ширших можливостей для самофінансування, тобто в автономізації. Добре, що Президент підписав Закон №2002-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я», згідно з яким медичні установи хоча б на папері отримали фінансову й управлінську автономію для забезпечення власного існування. Але ж 49-а стаття Конституції України залишилася незмінною. Однак особисто я не розумію, як поєднати з конституційним правом фінансову автономізацію? Чекаємо, що зрештою в нашій державі права рука знатиме, що робить ліва, і від слів Уряд перейде до конкретних справ.
Полтавщина
Валентин БІЛИЙ, завідувач відділення анестезіології із ліжками для інтенсивної терапії Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М. В. Скліфосовського, головний позаштатний анестезіолог Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Щодо препаратів для неінгаляційної та місцевої анестезії (а їх у роботі використовуємо кілька видів), то гроші на їх придбання виділяють обласний та місцеві бюджети. Зокрема нашій лікарні минулого року на ці потреби було спрямовано 489 тис. грн. Нинішнього року обласна влада планує забезпечити нас препаратами для неінгаляційного наркозу на суму понад 500 тис. грн. Незабаром їх отримаємо — торги завершуються, а сьогоднішні потреби забезпечуємо за рахунок минулорічних залишків. На місцях зазначені препарати стовідсотково закуповують за кошти місцевих бюджетів.
Чернігівщина
Валерій ВАСИЛИНЧУК, головний позаштатний спеціаліст управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА з хірургії, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук У середньому по лікарнях області запасу засобів для наркозу вистачить на 2-3 місяці роботи в штатному режимі. У закладах є невеликий запас лікарських засобів для надання першочергової екстреної або невідкладної допомоги. Я не скажу, що цього буде достатньо за умови масового надходження хворих, але в тому режимі, у якому ми зараз працюємо, надавати хірургічну допомогу є чим. Уночі ніхто хворого або його родичів в аптеку за медикаментами не відправляє — кожне хірургічне відділення має мінімальний запас для проведення операцій з приводу станів, які загрожують життю людини. Окрім того, не всі такі ліки взагалі можна придбати в аптеці.
До того ж є альтернативні методи знеболювання, зокрема спинномозкова анестезія — вона не тільки дешевша, а й менш травматична для пацієнта, тож в області її широко застосовують. Препарати є і у відділеннях, і в аптечній мережі.
Щоправда, нас хвилює проблема подорожчання препаратів для післяопераційного знеболювання. Коли наркотичні анальгетики, які ми застосовуємо в післяопераційний період, раніше коштували буквально копійки («Омнопон-ЗН» і подібні препарати), то зараз ціна того ж «Омнопон-ЗН» — майже 100 грн, і загальна вартість курсу знеболювання виявляється чималенькою.
Препарати для невідкладної допомоги закуповуємо за кошти місцевих бюджетів і завдяки спонсорській допомозі від хворих та їх родичів. Зокрема з обласного бюджету виділяються кошти на придбання препарату «Севоран» (раніше його закупівлю фінансував держбюджет, а зараз це відбувається винятково за кошти місцевого). Обійтися без нього ми не можемо — область отримала 20 наркозно-дихальних апаратів Leon, які працюють лише на цьому препараті. На сьогодні забезпечення ним більш-менш налагоджене, апарати не простоюють. «Севоран» — дорогий препарат, але це найнадійніший і щадний для пацієнта метод наркозу.
Не буду лукавити: зараз фінансування медичної галузі й хірургічної служби зокрема — на вкрай низькому рівні. Лікарня забезпечує хворих препаратами для надання екстреної допомоги, але надалі більшість з них компенсує витрати медичному закладу. Тобто поповнення запасу життєво необхідних медикаментів відбувається в основному за кошти пацієнтів. Хворі, неспроможні компенсувати витрати лікарні, без допомоги не залишаються — знаходимо можливості надати їм необхідні ліки.
Виходом із цієї ситуації може стати страхова медицина чи інші джерела фінансування: підприємства, соціальний фонд. Є моделі соціального страхування: частину страховки сплатив хворий, частину — держава. Повинні бути, звісно, і лікарні соціального спрямування, як за кордоном. Але навіть у розвинутих країнах умови перебування в таких закладах інші, ніж у лікарнях, які фінансуються державою чи страховими компаніями.
У нас уже є пацієнти, котрих страхує роботодавець: окремим документом виписуємо їм витрати лікарні, і нам повертають кошти. І це, на мою думку, один з варіантів виходу із ситуації, що склалася.
Буковина
Василь ПАВЛЮК, начальник відділу профілактичної медицини, розвитку та контролю якості медичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДАФінансування анестезіологічного супроводу будь-якого оперативного втручання відбувається з двох джерел: медичної субвенції, завдяки якій, власне, і закуповують препарати для наркозу, і окремої цільової субвенції для придбання витратних матеріалів на інгаляційну анестезію. Цього року для Чернівецької області вона становила 443 тис. грн. Мова йде про анестезію висококласними апаратами типу Leon австрійського виробництва. У Чернівецькій області є 19 таких апаратів для дорослих і 2 — для дітей. Звісно, цього недостатньо. У середньому за рік у краї проводиться 35-40 тис. анестезій, 1,5-1,7 з яких — інгаляційні. На жаль, наразі не можемо збільшити кількість наркозів інгаляційними засобами, бо вони потребують дороговартісних витратних матеріалів й устаткування, на яке не вистачає місцевих коштів.
На 2017 рік ми отримали медичну субвенцію, запустили відповідні тендерні процедури і для всіх лікувальних закладів закупили необхідні препарати для проведення анестезії. Тривають тендерні процедури і щодо придбання витратних матеріалів для інгаляційної анестезії. Тож на сьогодні немає скарг ані від головних лікарів, ані від пацієнтів. Прогнозуємо, що наявних препаратів вистачить на 8-9 місяців. Очікуємо також коштів від перерозподілу дохідної частини обласного бюджету наприкінці року і додаткових надходжень, у тому числі у вигляді препаратів. Тобто проблем із забезпеченням засобами для наркозу в Чернівецькій області немає.
Хворі, які потребують ургентних і планових операцій, повністю забезпечені необхідними наркозними та наркотичними препаратами. Маю на увазі не лише анестезіологічний супровід оперативних втручань, а й реанімацію в цілому. Труднощі є з матеріалами, необхідними для виконання самого оперативного втручання. А це — і лікарські засоби, і витратні матеріали. Ними лікарні, що мають хірургічний стаціонар, забезпечені мінімально — тільки для ургентних хворих. Така ситуація склалася саме тому, що в пріоритеті — наркозні, наркотичні препарати і кисень.
Івано-Франківщина
Іван ТІТОВ, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університетуВ Івано-Франківській області наразі не бракує препаратів для наркозу. Була деяка затримка на стику 2016 і 2017 років, пов’язана із закладенням коштів у бюджет. Однак про її можливість заздалегідь попередили, тож ми зробили відповідні запаси. Цьогоріч на Прикарпатті через недофінансування лише 50% препаратів для наркозу придбали за державний кошт, решту — шляхом залучення спеціальних фондів сприяння матеріально-технічному розвитку лікарень, які наповнюють пацієнти. Хоча ще торік держава забезпечувала цю нішу на 70%. Препарати, які придбали за державний кошт, використовуємо для проведення ургентних операцій.
Аналізуючи звіт роботи за попередній рік, керівництво кожної лікарні, де проводять хірургічне лікування, чітко бачить, яка кількість препаратів для забезпечення інтраопераційного знеболювання буде потрібна впродовж наступного року, і має передбачити кошти на засоби для наркозу, місцевої анестезії й післяопераційного знеболювання. Якщо менеджмент лікарні розуміє ці прості речі, то жодних проблем із забезпеченням препаратами для анестезії бути не може. Тим паче, що всі засоби для наркозу («Тіопентал», «Пропофол», «Сибазон», «Натрію оксибутират», «Кетамін», «Фентаніл» і міорелаксанти) та для місцевої чи реґіонарної анестезії («Бупівакаїн», «Лідокаїн») виробляються в Україні. Йдеться про повний асортимент якісних препаратів, які є значно дешевшими, а отже, доступнішими, ніж закордонні аналоги.
Виняток становлять препарати для інгаляційної анестезії («Севофлуран», «Ізофлуран»), яких не виробляють на території України і які є малодоступними для більшості вітчизняних лікувальних закладів. Ще один засіб для інгаляційної анестезії — «Азоту закис» останніми роками теж став «проблемним» через війну на Сході (оскільки основне підприємство, яке забезпечувало ним Україну, розташовувалося в Горлівці і зараз, на жаль, не працює).
Оптимально, аби кожне відділення анестезіології мало щонайменше триденний запас препаратів для наркозу, щоб забезпечити безперебійну роботу кожного операційного столу. Такий підхід унеможливлює ситуацію, коли немає чим проводити ургентне чи планове загальне або реґіонарне знеболювання і дає впевненість, що на випадок надзвичайної ситуації (масове надходження потерпілих і травмованих, перебої з постачанням, військові дії тощо) люди (платники податків) отримають швидку, повноцінну і вчасну медичну допомогу.
Важливо, аби питання організації й забезпечення надання медичної допомоги, особливо екстреної, фахово, жорстко і безкомпромісно контролювали відповідні комісії під час проведення ліцензування кожної лікувальної установи. Лише за умови незалежного й об’єктивного медичного та управлінського аудиту і реальної відповідальності керівників лікарень за прогалини в організаційній роботі ситуацій, коли немає чим якісно і повноцінно провести знеболювання під час хірургічного втручання, вдасться уникнути.
Житомирщина
Богдан ЛЕСЬКІВ, головний лікар КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського» Житомирської обласної радиЩодо засобів для наркозу, то головним розпорядником коштів (управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації) були виділені гроші з медичної субвенції на їх закупівлю через процедуру торгів. На сьогодні ці засоби надійшли, й ніяких проблем у забезпеченні ними як ургентних, так і планових операцій у нас немає.
Хочу зауважити, що, дійсно, був короткий період, коли наш заклад з певних причин, які від нас не залежали, не був забезпечений препаратами для наркозу. З проханням допомогти ми звернулися до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», тож засоби для наркозу тоді все ж були придбані — щонайменше на два місяці роботи. Допомога «Лікарняної каси» дуже відчутна: 40% пацієнтів, пролікованих у нашому закладі (а впродовж року ми загалом обслуговуємо близько 30 тис. осіб), — члени цієї благодійної організації. ЛК забезпечує їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення щороку на значну суму — понад 9 млн грн.
Загалом же ми співпрацюємо з багатьма благодійними організаціями, які надають допомогу, у тому числі й під час таких ситуацій, як згадана вище. Тільки цього року в наш заклад надійшло різних лікарських засобів, виробів медичного призначення, у тому числі й обладнання, на суму близько 6 млн грн.
Микола СУСЛИК, заступник головного лікаря з хірургічної роботи КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського» Житомирської обласної радиПрепаратів для наркозу нам вистачить практично до кінця року. У майбутньому, якщо виникатимуть якісь проблеми з проведенням тендерних закупівель через базу спецмедпостачання, кошти з медичної субвенції можуть бути спрямовані в лікувальні заклади, які безпосередньо купуватимуть препарати через систему ProZorro залежно від виділених сум, а відтак забезпечуватиметься нормальний лікувально-діагностичний процес. Коли є взаєморозуміння «по вертикалі» влади, керівників лікувальних закладів і виконавців-закупівельників, завжди можна знайти вихід із ситуації й отримати позитивний результат.
Одещина
Ірина КОВАЛІШ, заступник Голови постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціальної політики Одеської обласної радиНа сьогодні розпочалися і тривають тендерні процедури із закупівлі за державні кошти препарату «Севоран», а поки що Департамент охорони здоров’я Одеської ОДА закінчує розподіляти між лікувальними установами залишки 2016 року. Кошти обласного бюджету поки що на це не витрачаються. Щодо препаратів для внутрішньовенного наркозу, то фінансування їх придбання — у віданні обласного бюджету. Але анестезія — досить дороговартісний вид медичної допомоги, який лікувальні заклади й обласний бюджет не можуть забезпечити власними силами, тож без фінансового патронату на державному рівні тут не обійтися.
Рівненщина
Анатолій МЕЛЬНИЧУК, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії (реанімації) КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, головний позаштатний анестезіолог управління охорони здоров’я Рівненської ОДАВарто зазначити, що єдиної схеми процесу постачання ліків сьогодні немає, кожна установа вирішує це завдання самостійно. Наприклад, адміністрація Рівненської обласної клінічної лікарні співпрацює з аптекою «Лікфарм» і за необхідності (щонайменше один раз на місяць) закуповує для відділення АІТ ліки для надання невідкладної допомоги. Кошти на наркотичні препарати отримують із державного бюджету. Про забезпечення безплатної ургентної медичної допомоги турбується також і місцева влада, виділяючи гроші з обласного бюджету.
Крім цього, наразі ми очікуємо субвенцію з державного бюджету, яку отримуємо щороку на придбання інгаляційного анестетика «Севофлуран». Це дуже дорогий препарат, але на сьогодні загальне знеболювання з його використанням є найбезпечнішим методом. Звісно, тієї кількості «Севофлурану», яку буде придбано, нам недостатньо. Хотілося б мати можливість забезпечувати якісною і сучасною медичною допомогою всіх пацієнтів.
Щороку в лікувальних закладах області виконують майже 32 тис. знеболювань під час оперативних втручань, з них 10-15% — в ургентних випадках. Й у всіх невідкладних станах пацієнтів в основному забезпечуємо безоплатними ліками. До слова, загальна вартість медикаментозного знеболювання одного оперативного втручання залежить від медичних препаратів, які використовуються, обсягу, травматичності та тривалості операції тощо і є досить високою. Інша ситуація складається із загальним знеболюванням планових оперативних втручань. На жаль, там пацієнти змушені купувати препарати за свої кошти, адже державного фінансування катастрофічно не вистачає.
А загалом питання медичного забезпечення наболіле. На мою думку, МОЗ України та всій медичній спільноті варто подумати про розробку певного уніфікованого механізму, який гарантував би фінансування безперебійного надходження ліків у лікувальні заклади.
Вінниччина
Олена ЖИТАНСЬКА, начальник управління фінансово-економічного забезпечення та організаційно-кадрової роботи з персоналом, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА Цього року, як і минулого, медичну галузь відчутно підтримала Вінницька обласна рада. Під час формування обласного бюджету на 2017 рік на виконання заходів обласної програми «Майбутнє Вінниччини в збереженні здоров’я громадян» на 2017-2020 роки» тільки на медикаменти передбачено 60 млн грн. У поточному році збільшено видатки на ліки для пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, фенілкетонурією, після трансплантації нирок, передбачені кошти на закупівлю кардіовиробів, реактивів для онкодиспансеру, йодотерапію, обстеження дітей на наявність вірусів гепатиту тощо.
Львівщина
Зоряна БІДА, завідувачка анестезіолого-реанімаційного відділення з ліжками для інтенсивної терапії Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, м. Львів, лікар-анестезіолог вищої кваліфікаційної категоріїУ відділенні анестезіології є всі необхідні препарати (згідно з лікарським формуляром і бюджетним кошторисом) для надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам у критичному стані, зокрема і для проведення анестезіологічних забезпечень в ургентному порядку або за життєвими показаннями. До переліку входять наркотичні та ненаркотичні анальгетики, атарактики, барбітурати, засоби для інгаляційного наркозу, релаксанти, розчини для інфузій, колоїди, антибіотики першого ряду, адреноміметики, гормони. Крім цього, усі ургентні хворі забезпечені витратними матеріалами для проведення наркозу, а саме: шприцами, інфузійними системами, інтубаційними трубками, периферичними катетерами, бактеріальними фільтрами для апаратів ШВЛ.
Категорію соціально незахищених пацієнтів, безхатченків, неопізнаних потерпілих лікуємо повністю за рахунок закладу. Відповідно, усі хворі на першу добу забезпечені необхідними медикаментами. Пацієнтам з тяжкою патологією, які тривалий час перебувають у реанімаційному відділенні та потребують призначення «важких антибіотиків», проведення ентерального й парентерального харчування, церебропротекторів, доводиться купувати препарати та медичні вироби за власний кошт. Також для забезпечення планових операційних втручань родичам доводиться самотужки купувати витратні матеріали і деякі медикаменти.
Усі закупівлі ліків проводяться через систему ProZorro. Кожного року, виходячи зі статистичних даних, ми плануємо закупівлі необхідних медикаментів, наркотичних препаратів на наступний рік. Наразі суттєвих проблем із постачальниками в нас не було. У КМКЛШМД на випадок надзвичайних ситуацій є резерв лікарських засобів, який постійно поповнюється в стислі терміни.
Завдяки управлінню охорони здоров’я Львівської міської ради протягом останніх років систематично оновлюється обладнання нашого відділення, зокрема апарати ШВЛ, наркозно-дихальні, монітори спостереження, інфузомати, що дає змогу надавати допомогу пацієнтам на сучасному рівні.
Підготували Віктор ЛАЗОРИК (м. Ужгород), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Андрій КОНДРАТЮК (м. Полтава), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Наталя МОСТОВА (м. Івано-Франківськ), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Вікторія ПАЛАМАРЧУК (м. Житомир), Павло ЗЕЛІНСЬКИЙ (м. Одеса), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), спеціально для «ВЗ»
