Конкурс: «Надійний партнер лікаря»

012-013_dis_club_otklik

Життя — це не ті дні, що минули, а ті, що запам’яталися

017_konkursНе змогла встояти, щоб не написати вдячного листа людям, які мене навіть не знають. Я звичайна медсестра, що не вірила в чудеса. Після телефонного дзвінка з редакції газети «Ваше здоров’я» ще годину не могла прийти до тями. А в голові дзвеніло: «Я виграла тур по Хмельниччині!» Мої колеги досі не вірять. Дуже дякую «Селена-Тур» за найкращий відпочинок у моєму житті (усі знають, скільки заробляє медсестера — багато не наїздишся). Хочу розповісти усім, яка в нас гарна країна, які чудові місця — аж подих перехоплює. Тур був сформований дуже чітко: о 8-й — зустріч, посадка в автобус (мені — найкраще місце!), а потім три доби незабутнього відпочинку. Перезнайомилися з пасажирами автобуса — усі дуже добрі та веселі люди (ніхто мені не вірив, що я виграла цю поїздку у «Селена-Тур»). Мені надали найкращий номер у готелі. Я думала, що від посмішки в мене щоки луснуть!

Хочу побажати всім медичним працівникам здоров’я та нескінченної віри в чудеса, а «Селена-Тур» — процвітання. І ще раз подякувати за казкову сторінку в моєму житті. Адже життя — це не ті дні, що минули, а ті, що запам’яталися. Цієї подорожі я не забуду ніколи.

Ваша шанувальниця, офтальмологічна медична сестра Олександра БАБИЧ

Надійні партнери лікаря

Публікуємо фото і розповіді учасників

У минулому номері газети було підбито підсумки конкурсу «Надійний партнер лікаря» і оголошено ім’я переможця. Але без уваги не залишиться й решта його учасників — ми, як і обіцяли, публікуємо розповіді медичних сестер про те, за що вони люблять свою роботу.

VZ-25-26_2016_Страница_11_Изображение_0001Наталія Колба, старша медична сестра відділення реанімації Здолбунівської центральної районної лікарні, Рівненська область
«У важкі хвилини так потрібно, щоб хтось був поруч. Коли доля закидає людину у відділення реанімації, де не дозволено знаходитися рідним, біля неї завжди — медична сестра. Для нас не існує чужого болю. Не можу стримати сліз, коли опиняюся біля пацієнта з інсультом, котрий перебуває в нашому відділенні вже третій тиждень. Його годують через зонд, він задихається, може тільки писати свої прохання: здебільшого вони — про знеболення. А віднедавна в його записках — тільки одне: «Вбийте мене»…

Але є в нашій роботі й радісні моменти. Досі згадую врятованого у відділенні хлопчика, якого вдячна мама приводила під вікна реанімації, і він малював для персоналу малюнки крейдою на асфальті».

VZ-25-26_2016_Страница_11_Изображение_0003Іванна Зубрицька, медсестра хірургічного кабінету Боринської комунальної міської лікарні, Львівська область
«Я працюю хірургічною медсестрою майже 23 роки. Свою роботу люблю, передусім тому, що можу допомагати людям, яким це так потрібно, особливо коли мова йде про жителів віддалених гірських сіл. Часто доводиться з лікарем здійснювати обходи гірських дільниць, а це приб­лизно 6 тис. населення. Тож робота забирає в мене багато часу. Проте я маю можливість допомагати людям, проводити просвітницьку дільність, виконувати лікувальні маніпуляції, а спостереження за тим, як хворі одужують, дає мені душевну насолоду та спокій. Переступаючи поріг будинку хворого, я завжди намагаюся ставитися до нього так, як хотіла б, аби ставилися до мене. Адже медичний працівник має бути взірцем доброти, людяності та жертовності».

VZ-25-26_2016_Страница_11_Изображение_0004Людмила Цвелих, головна медична сестра Кременчуцької міської дитячої лікарні, Полтавська область
«Не уявляю себе без своєї роботи. Усі 30 років трудового стажу мені допомагали найвірніші мої подруги: Віра, Надія, Любов. Віра в те, що я допоможу. Надія на те, що все буде добре. Любов до життя і дітей. Вони не зрадили мене протягом усіх цих років роботи в дитячій лікарні. То чи могла зрадити їх і своє покликання я? Та ніколи!»

 

 

 

VZ-25-26_2016_Страница_11_Изображение_0005Інна Воробей, медична палатна сестра відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії КЗ «Луцький клінічний пологовий будинок»
«Я з дитинства мріяла бути медсестрою: усім лялькам робила уколи. Люблю свою роботу, і мені дуже подобається відділення, у якому працюю ось уже 11 років. Мої рідні також задоволені, що вдома є медсестра, кот­ра може і тиск поміряти, а за потреби зробити укол чи поставити крапельницю. Люблю допомагати жінкам, які збираються стати мамами або вже ними стали, бо це — справжня насолода: бачити в їх очах щастя».

 

 

VZ-25-26_2016_Страница_11_Изображение_0002Олена Микитюк, медична палатна сестра відділення інтенсивної терапії новонароджених КЗ «Луцький клінічний пологовий будинок»
«Обираючи професію, думала про те, щоб бути корисною суспільству, тож вирішила стати медичною сестрою. Кожному лікарю пот­рібен кваліфікований і кмітливий помічник, кожному хворому — ретельне спостереження й пильна увага.

У школі я вирізнялася пильністю, старанністю та стресостійкістю, що зіграло мені на руку через кілька років, коли вступила до медичного училища, а потім пішла працювати в пологовий будинок. Спершу мені було дуже скрутно: у коло обов’язків медичної сестри входить безліч справ, тому часто в мене не було жодної вільної хвилини. Зараз я можу з впевненістю сказати, що завдяки здобутому досвіду мене не лякає важка робота, яка потребує великої уваги.

Мої навички допомагають мені й у повсякденному житті. Порадити препарат від болю, вміло зробити ін’єкцію, допомогти молодим і майбутнім мамам — усе це я виконую майже автоматично. Робота дала і певний психологічний ефект. Я завжди готова прийти на допомогу. Не цураюся праці й не боюся тяжких моментів у житті, бо, як-то кажуть, «натренована». Професія медичної сестри зробила мене комунікабельною, уважною, врівноваженою та турботливою жінкою, яку поважають найрідніші й громада. Приємно, що мною пишаються мама, чоловік і дитина. Не раз зустрічала гарних жінок із чудовими дітками, які підходили до мене на вулиці й дякували за мою роботу. Деякі малюки, яким я допомогла, уже пішли до школи!

Вважаю, що від рівня кваліфікації та якості роботи медичної сестри залежить і якість медичної допомоги, котру надають у лікарні. Не дивно, що нашому пологовому будинку, який я жартома називаю «другою домівкою», довіряють усе нові й нові покоління майбутніх батьків. Звичайно, до лікувального закладу, у якому працює старанний і привітний персонал, люди звертатимуться охоче. А головне — робота наших медичних сестер дає їм задоволення! Медсестри, котрим працювати в радість, зазвичай стають найкращими.

Щодо плюсів і мінусів, то вони є в будь-якій професії. До мінусів можна віднести складність. Перед тим, як обрати професію, я приготувала себе до того, що буде складно й важко. Так і виявилося насправді. Як би сумно на душі не було, ти повинна посміхатися та бути доброзичливою. Графік, зрозуміло, не влаштовує жодну жінку, але з часом до напружених нічних чергувань можна звикнути. Одразу потрібно відкинути романтичні уявлення про професію медсест­ри і подивитися на все реально: це не легко. До плюсів варто зарахувати відносну стабільність. Графік за потреби можна підлаштувати під себе, а стрес — пережити. Ніхто не відміняв кар’єрного зростання і розвитку в інших галузях медичної діяльності. Ця професія може допомогти виховати в собі найкращі людські якості та знайти чудових колег.

Насамкінець хочеться згадати відомий вислів: «Щастя — це коли з радістю вирушаєш на роботу і з такою самою радістю повертаєшся додому». З упевненістю можна сказати, що мені судилася саме така доля.

VZ-25-26_2016_Страница_11_Изображение_0006Вікторія Цар, медична сестра ізолятора КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини» РОР
«У дитинстві ми мріємо про те, ким будемо в дорослому житті. Хтось хоче бути вчителем, хтось — шити одяг або рятувати людські життя. Мені ж завжди хотілося працювати в медичній галузі, й не просто бути медиком, а лікувати дітей. Коли стала старшою, почала захоплюватися людьми, які допомагають прийти у цей світ немовлятам — таким крихітним, безпомічним, ніжним, яким потрібна турбота дорослих.

Так склалося, що я знайшла своє місце в Будинку дитини. Мої мрії здійснилися: я піклуюся про малюків. Надаю їм не лише медичну допомогу, а й віддаю часточку своєї любові, свого серця, свого життя. Та при цьому я зовсім не втрачаю, а, навпаки, отримую задоволення й натхнення. Хоч і не зможу замінити справжню маму цим дітям, зате дарую їм дещицю тепла та затишку.

Я обрала професію медичної сест­ри, бо саме тут можу використати не лише отримані знання та навички, а й вкласти в роботу всю душу. Щаслива від того, що моє життєве покликання співпало з професійним вибором».

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0001Наталія ПРЯДУН, медична сестра хірургічного відділення КЗОЗ «Березнівська центральна районна лікарня», Рівненська область
«За що я люблю свою професію? Я народилася для того, аби бути тим, ким є зараз, бо відчуваю себе щасливою у справі, якою займаюся. Мені ніколи не було соромно за мою професію, я завжди пишалася тим, що я — медична сестра».

 

 

 

 

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0002Анеля ЦИМБАЛОВА, лаборант, викладач КВНЗ КОР «Макарівський медичний коледж», Київська область
«Закінчивши в 1981 році Погребищенське медичне училище, я пропрацювала понад 20 років медичною сестрою в туберкульозній лікарні. Заробила чимало стажу, оскільки в нас один рік роботи зараховується за два, однак на додачу отримала гепатит С й алергію. Саме через неї і змушена була піти з лікарні. За щасливим збігом обставин мене запросили навчати студентів.

Нині працюю лаборантом і викладачем у Макарівському медичному коледжі — читаю предмет «Догляд за хворими та медичні маніпуляції й техніка» ось уже 13-й рік. Весь свій досвід і вміння передаю молодому поколінню. Це — не менш відповідальна робота, ніж у лікарні, тому що до нас приходять діти, а випускаємо ми спеціалістів. Слова подяки, звичайно, не так часто почуєш, як біля ліжка хворого. Але якщо чужі діти називають мене «мамкою», то це, мабуть, і є найвищою оцінкою моєї малопомітної роботи. Роботу свою дуже люблю і завжди любила. Де б я не працювала, намагаюся все робити на совість. Найцікавіше, що професію медсестри для мене обрала мама, але я ніколи про це не жалкувала.

Що я найбільше люблю у своїй професії, то це виконувати венопункції — ти зразу бачиш результат своєї роботи. І я щаслива від того, що можу допомогти друзям, сусідам.

Фото маю лише зі студентами».

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0007Леся РИЧКО, старша медична операційна сестра відділення трансфузіології та еферентної медицини Кременчуцького міського пологового будинку «Лікарня, доброзичлива до дитини» ВООЗ/ЮНІСЕФ, Полтавська область
«Важко пояснити, за що я люблю свою роботу… Це те, що мені потрібно для повноти життя. Я із тих людей, котрі на роботу ідуть із задоволенням, а не тільки заради заробітної плати».

 

 

 

 

 

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0008Іванна СИДОРЧУК, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини» РОР
«Моя робота — відповідальна і багатогранна. У далекі часи людей цієї професії називали сестрами милосердя. Це найточніше характеризує мої професійні обов’язки. Сест­рами милосердя називали жінок, які доглядали за хворими та пораненими. Вони замінювали їм рідних, бо до їх обов’язків входило не лише виконання лікарських призначень, а й моральна підтримка хворих. Так і в моїй роботі.

Я працюю в Будинку дитини, і моїм маленьким пацієнтам потрібні не тільки лікувальні процедури, а й увага, турбота, чуйність і добре слово. У моїй роботі мало медичних маніпуляцій, основне — якісний догляд. Це не просто робота, а спосіб життя, адже я маю бути не лише медсестрою, а й, певною мірою, мамою.

Люблю свою роботу за те, що маю можливість поєднувати професійні обов’язки з турботою та піклуванням про дітей-сиріт. Я спостерігаю за зростанням маленьких особистостей і беру в цьому участь. Як мама, чую перше слово, бачу перший зубчик і перший крок малечі — шкода, що цього не бачать їх рідні мами. Я ж маю можливість щодня віддавати часточку своєї душі дітям-сиротам».

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0009Марія МІЗЮК, медична сестра механотерапії КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини» РОР
«Я докладаю всіх зусиль до того, щоб допомогти дітям, які цього потребують, і радію, коли бачу в їх очах — посмішку, а в серцях — надію. За це і люблю свою роботу».

 

 

 

 

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0003Надія КАНТОР, сімейна медична сестра амбулаторії ЗПСМ села Поляна, Свалявський район, Закарпатська область
«Мій медичний стаж становить 35 років. Тривалий час працювала амбулаторним фельдшером, а нині — сімейною медсестрою. Я пишаюся тим, що можу кожному жителю свого села сміливо дивитися у вічі, не боячись звинувачень у тому, що комусь відмовила в допомозі.

Ще в юності мене до глибини душі вразили слова «сестра милосердя». Саме з ними я і пройшла все життя. Я люблю людей, люблю спілкуватися з ними. Я глибоко розумію і відчуваю біль та розгубленість хворого. Може, це звучить банально й навіть смішно, але я — сестра милосердя, і це — моє покликання, моє життя».

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0004Марія ДЕНИСЮК, старша медична операційна сестра КЗОЗ «Березнівська центральна районна лікарня», Рівненська область
«Образ хорошої медсестри — образ ідеальної жінки. Я виконую обов’язки медсестри з любов’ю, душею та щирим серцем, бо люблю людей».

 

 

 

 

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0005Баваган ЧТЕЯН, медична сестра КЗ «Запорізький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької районної ради
«Я люблю свою професію за те, що допомагаю людям, роблю добру справу, сподіваючись, що цим приношу користь суспільству. Адже я розумію, що маю добросовісно виконувати покладені на мене обов’язки, зокрема надавати пацієнту якісну медичну допомогу (у межах своєї компетенції), згідно з принципами гуманності та професійними стандартами. Я несу моральну відповідальність за свою роботу перед пацієнтами, колегами і суспільством. Працюю за принципом: «Передусім — не зашкодь!»

 

 

VZ 27-28_2016_Страница_11_Изображение_0006Алла ФУРСЯН, медична сестра відділення анестезіології та реанімації КЗОЗ «Березнівська центральна районна лікарня», Рівненська область
«Я люблю свою професію за те, що приношу людям добро».

 

 

 

 

 

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_17_Изображение_0006Раїса ШОЛОХ, процедурна медична сестра хірургічного відділення Новгород-Сіверської центральної районної лікарні ім. І. В. Буяльського, Чернігівська область
«Моя робота дуже гуманна, відповідальна і нелегка. Я люблю свою професію і в іншій сфері себе не уявляю. Здоров’я пацієнта та його по­с­мішка після процедури, вдячність — це невід’ємна частина моєї роботи».

 

 

 

 

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_17_Изображение_0001Ірина КОНОПАЦЬКА, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Стати медиком мріяла з дитин­ст­­­­­­­ва, але ніколи не думала, що працюватиму в такому зак­ладі, як Будинок дитини. Тут доводиться бути не тільки досвідченим медиком, а й частково виконувати роль батьків, дарувати ласку та любов дітям, які не отримують їх від своїх рідних. Моя робота дає мені задоволення та натхнення. Мені подобається виконувати призначення лікаря, медичні та гігієнічні процедури. Особливе задоволення отримуєш, коли годуєш маля — тоді занурюєшся в домашню атмосферу. А ще — коли купаєш дітей, настільки безпомічних і беззахисних, що хочеться віддавати їм свої тепло і ласку.

Я люблю свою роботу, бо спілкування з дітьми — це радість».

 

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_17_Изображение_0002Олена САБАДИР, медсестра терапевтичного відділення КУ «Полтавський обласний центр стоматології — стоматологічна клінічна поліклініка»
«От уже 22 роки я працюю медсестрою в обласній стоматологічній поліклініці. Йду на роботу з радістю, адже мета стоматологів — позбавляти пацієнтів болю, а голов­не — дарувати їм чарівну посмішку. І хоча я лише медсестра, відчуваю себе причетною до цієї благородної справи. Я готую робоче місце лікаря, стерилізую інструменти, допомагаю йому в процесі роботи.

Нині я працюю в клінічній залі терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії. Тут набувають досвіду майбутні лікарі-стоматологи. Вони дуже стараються, і мені приємно це бачити. Я допомагаю їм у цьому, а також надаю допомогу пацієнтам, які приходять до нас зі своїми проблемами. Що може бути прекрасніше, ніж відчуття, що твоя робота потрібна і що вона приносить користь людям, дарує їм здоров’я та красу?»

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_17_Изображение_0005Ольга СОБЧУК, медична сестра поста КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Людина щаслива, якщо здійс­нюються її мрії. Я мріяла стати медичною сестрою з дитинства. Пам’ятаю, з яким інтересом ще маленькою дівчинкою розглядала журнали «Радянська жінка», де часто друкувалися фото з різних медичних закладів. Жінки в білих халатах із медичними інструментами в руках, які рятують життя, дають нове життя і продовжують його, викликали в мене особливе захоплення. Завжди хотілося долучитися до їх праці. Тому, коли прийшла пора обирати професію, питань не виникало.

Допомагати людям, давати надію на життя і продовжувати його — найвища наша мета. Досягти її і бачити плоди своєї праці — найвища оцінка і велике щастя».

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_17_Изображение_0003Іванна ТИМОШЕНКО, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою роботу за те, що вона престижна. Я люблю бути поруч із тими, хто потребує моєї допомоги. Це мій обов’язок. Обов’язок, який потрібно виконувати цілодобово і все життя, відколи ти став на цей шлях. Моє професійне кредо — бути поряд із пацієнтами, підтримувати їх, зміцнюючи їх здоров’я, як фізичне, так і духовне. Адже діти — це найкраще, що є в нашому житті. Своє завдання вбачаю в тому, щоб вони зростали здоровими та щасливими».

 

 

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_17_Изображение_0004Анастасія КОВАЛЬЧУК, медична сестра оторино-ларингологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №9
«Я люблю доглядати за людьми, які потребують підтримки та уваги. Також мені приємно допомагати лікарям під час різних маніпуляцій і процедур.

Моя робота — це те, що змушує мене прокидатися зранку. Якою б я не була втомленою, у будь-яку погоду — у дощ чи сніг — я поспішаю допомагати людям, бо знаю, що на мене чекають».

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0001Оксана ДЕМЧУК, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою професію за те, що медик може допомагати людям, бути милосердним і співчутливим до їх страждань. Працюю в дитячому будинку, вихованці якого найбільше потребують турботи і любові».

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0002Олена КУРІЛКО, лаборант клініко-діагностичної лабораторії КЗ «Луцький клінічний пологовий будинок»
«Люблю свою роботу за те, що професія лаборанта спрямована на профілактику і раннє виявлення порушень стану здоров’я матері та дитини. Дослідження, які я проводжу, дають змогу лікареві встановити правильний діагноз, а отже, призначити правильне лікування».

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0003Вікторія ТИШКОВА, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«За багато років моя робота стала для мене другою домівкою, а співробітники — сім’єю. Та голов­не — це наші маленькі пацієнти. Вони радують мене щодня, заряджають енергією. Їхні успіхи — це мої успіхи».

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0013Людмила ПРОЦЕНКО, головна медична сестра Голованівської ЦРЛ, Кіровоградська область
«Моя мама була медичною сест­рою. Саме вона прищепила мені любов до медицини. У 1972 році я закінчила медичне училище за фахом «Фельдшер». Пройшла тернистий шлях від палатної медсестри до головної. За організаторські здібності, відповідальність, наполег­ливість в 1989 році мене призначили головною медсестрою Голованівської центральної районної лікарні, де я працюю й до сьогодні.

Своїм прикладом намагаюся довести молодшим медичним спеціалістам, наскільки важливо бути чесним, уважним до хворих, дисцип­лінованим, охайним, добросовісно ставитися до роботи. Постійно займаюся підвищенням кваліфікації медичних сестер, щоб вони були надійними партнерами лікаря».

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0004Зоя ЛЮБАЯ, медична сестра гідротерапії КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою професію за веселий сміх дітей та їх радісне плюскотіння у воді, за можливість допомогти їм і прикрасити їх життя».

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0005Людмила СОСОНЮК, медична сестра ЛФК КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою роботу за те, що дарую дітям надію на одужання. Дивлячись у їх щасливі очі й милуючись радісними посмішками, розумію, що працюю не марно».

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0008Марія ЛАПЮК, медична сестра механотерапії КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою роботу за позитивні емоції, які мені дарують мої пацієнти. Радію разом із ними їх маленьким перемогам. Намагаюся у своїй роботі реалізувати їх мрії та виправдати надії на одужання».

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0009Валентина ШАНДРУК, медична сестра ЛФК КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою роботу за те, що коли виконую з малятами вправи, то в подарунок отримую їх посмішки. Я радію разом із ними, коли бачу їх досягнення, які зовсім нещодавно здавалися нереальними».

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0010Світлана КУЛІК, медична сестра поста КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою роботу, бо почуваюся щасливою від усвідомлення того, що можу допомагати дітям з обмеженими можливостями та дітям-сиротам. Наш Будинок дитини — саме те місце, де я повинна бути!»

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0011Надія ВИНАРЧУК, медична сестра фізіотерапії КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Медицина — це вибір моєї душі, це можливість змінити світ на краще! Професію свою люб­лю за щирий сміх дітей і радість, яку відчуваєш, коли крихітки стають на ноги».

 

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0012Надія СЕРЮГІНА, медична сестра фізіотерапії КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Робота медсестри — складна і не кожному до снаги. Доводиться багато спілкуватися з людьми. Для цього потрібні витримка і терпіння, вміння вислухати та підтримати кожного хворого. Це — саме те, що може дати медична сестра. Люблю свою роботу за момент, коли пацієнт уже здоровий і каже: «Дякую» — це неперевершене відчуття».

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0014Ірина РОМАНОВСЬКА, медична сестра КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Нам довірили найцінніше в житті — дітей. Надягаючи білий халат, беру на себе зобов’язання бути уважною і чуйною, адже несу відповідальність не тільки за життя та здоров’я, а й за радісні посмішки на щасливих обличчях малят. За це я і люблю свою роботу».

 

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0006Ольга МЕШКО, старша медична сестра кардіологічного відділення КЗОЗ «Березнівська центральна районна лікарня», Рівненська область
«Кожного дня молюся: «Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе цей день, навчи мене просто і мудро ставитися до всіх людей, нікого не засмучуючи». Для мене в роботі важливими є такі речі: центральна роль пацієнта, безпека, ефективність, раціональність, справедливість і своєчасність. Маю життєве кредо: не лише жити для себе, а й виборювати життя для інших. Працюю з душею. Співаю і відпочиваю з душею. Беру активну участь в усіх заходах лікарні».

 

 

VZ 31-32_2016_Страница_20_Изображение_0007Тетяна СТАСЮК, медична сестра фізіотерапії КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини»
«Я люблю свою професію за можливість покращити життя маленьких пацієнтів, за їх щирі оченята та посмішки. А коли робота приносить задоволення — ти щаслива людина. Моя професія — це мій вибір».

 

 

 

 

Ірина КРАСОВСЬКА, медична сестра стаціонару відділення №4 КЗ «Острозька обласна психіатрична лікарня»
«Я люблю свою роботу за те, що вона дає мені можливість бути поруч з людьми, які потребують допомоги. Дивлячись на їх страждання, розумієш, які нікчемні наші щоденні проблеми…»

 

Ольга КОЧЕРГІНА, старша медична сестра дошкільно-шкільного педіатричного відділення Запорізької міської багатопрофільної клінічної лікарні №9
«Я з дитинства мріяла стати лікарем, але так склалося життя, що потрібно було і вчитися, і працювати, тому я вступила до коледжу на вечірнє відділення. Ось уже 16 років працюю медсестрою. Мені дуже подобається ця професія, і я не шкодую, що не стала лікарем, адже все одно можу допомагати людям».

 

Людмила БІРУК, дільнична медична сестра протитуберкульозного кабінету Ковельського МТМО, Волинська область
«Я дуже люблю свою роботу, якій присвятила 22 роки життя. Мені подобається допомагати хворим. Коли встановлюють діагноз туберкульозу, кожен пацієнт реагує по-своєму. Але я погані новини намагаюся повідомляти так, щоб в людини з’явилася надія на одужання».