Народний депутат Сергій Березенко зробив на диво стрімку політичну кар’єру. Так, у віці 22 років він став радником мера Києва Леоніда Черновецького, у 2014 році очолив знамениту ДУСю (Державне управління справами), у 2015-му зі скандалом переміг на довиборах у Чернігівській області, а нещодавно дуже зацікавився медичною реформою. Сергій Березенко отримав мандат народного депутата України 2 вересня 2015 року. Згідно з даними офіційного веб-сайту Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, у 2015 році він відвідав лише одне засідання профільного Комітету. Незважаючи на це, екс-очільник ДУСі називає себе співавтором тих самих законопроектів МОЗ, які позиціонуються як «медреформа». У чому ж секрет такого підвищеного інтересу Сергія Березенка до галузі охорони здоров’я?
Законопроект «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та забезпечення лікарськими засобами» (№6327), який нещодавно підтримали в Парламенті, спричинив бурхливу дискусію у суспільстві: медична спільнота, профспілки, пацієнтські організації, народні депутати та експерти неодноразово звертали увагу на необхідність суттєво до-опрацювати вказаний законопроект. Крім глобального протиріччя зі ст. 49 Конституції України (про безоплатність медичної допомоги та заборону скорочення кількості лікувальних установ), неодноразово вказувалося також на плутанину в термінології, пропуск окремих аспектів функціонування системи охорони здоров’я в цілому тощо. Не дивно, що до другого читання було внесено 893 поправки.
Сергій Березенко в унісон із МОЗ заявляє, що законопроект №6327 є основою медичної реформи. Однак ні законопроект №6327, ні законопроект №6604 не можна назвати повноцінними документами, які здатні регулювати реформування галузі. Це не концепція реформи і не стратегія реформування. Вони обидва регламентують лише переділ фінансових ресурсів усередині галузі охорони здоров’я, про що свідчать навіть їх назви. При цьому одна складова законопроекту №6327 хвилює його авторів найбільше — вона стосується створення Національної служби здоров’я як єдиного центру прийняття фінансових рішень у галузі.
У 2018 році видатки на охорону здоров’я становитимуть понад 80 млрд грн. За обсягом фінансування це один із найбільших бюджетів країни. А законопроект №6327 передбачає, що розпоряджатиметься ними Національна служба здоров’я. Саме вона вирішуватиме, скільки бюджетних коштів отримає кожен медичний заклад країни. Якщо цю службу очолять «потрібні» люди, вони здобудуть безконтрольний доступ до мільярдів бюджетних гривень і досягнуть повної концентрації влади у своїх руках. Тоді масштаби зловживань у десятки або сотні разів перевищать розмах корупційних скандалів у ДУСі.
Чому доступ буде безконтрольним? Сергій Березенко і команда Уляни Супрун запевняли, що не допустять корупції в новому органі влади і створять незалежний орган для контролю за Національною службою здоров’я. Однак ніяких законопроектів із цього приводу у ВРУ не внесли. Насторожує й інше: у Сергія Березенка дуже багата біографія. І зовсім не кришталево чиста. Тож чи може політик і екс-чиновник із таким неоднозначним послужним списком претендувати на звання «щирого і чесного борця за здоров’я громадян України та їх гідне медичне обслуговування»?
Українцям законопроекти №6327 і №6604 підносяться винятково як «медреформа, що покликана поліпшити якість життя». Крім того, саме таких інституційних реформ очікують від нашої країни міжнародні партнери. Але реформа системи охорони здоров’я не може зводитися суто до зміни фінансової схеми розподілу частки ВВП із ростом корупційних ризиків, як на цьому наполягає політик з вельми неоднозначною репутацією.
За матеріалами Рharma.net.ua
